ІІІ конгрес педіатрів України: професійний погляд на перспективи розвитку служби

Ми продовжуємо розповідь про ІІІ конгрес педіатрів України, який відбувся в м. Києві 17-19 жовтня. Під час цього заходу провідні фахівці в галузі педіатрії окреслили коло ключових проблем надання медичної допомоги дітям в Україні, а також звітували про основні досягнення й показники діяльності педіатричної служби за останній рік. Пропонуємо вашій увазі огляд найцікавіших доповідей.

Закінчення. Початок у №20

Президент Асоціації педіатрів України, директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Геннадійович Антипкін, розпочинаючи свою доповідь «Наукові та практичні проблеми збереження здоров'я дітей України», наголосив, що саме стан здоров'я і гармонійність фізичного та духовного розвитку дітей у майбутньому визначатимуть рівень добробуту та інтелектуальний потенціал України.

– Як свідчить аналіз основних показників стану здоров'я дитячого населення, у сучасних умовах пріоритетним напрямом роботи педіатричної служби є збереження здоров'я матерів і немовлят, адже здоров'я та розвиток дитини невід'ємно пов'язані зі здоров'ям матері, особливостями її способу життя та умов мікро- й макросоціуму. Зважаючи на це, у нашій країні особлива увага приділяється вдосконаленню перинатальної допомоги, позаяк кожен випадок материнської чи малюкової смертності негативно позначається на розвитку суспільства в умовах, коли ще не досягнуто стабільного природного приросту населення. На жаль, сьогодні в Україні показники перинатальної та малюкової смертності залишаються високими порівняно з такими в країнах Європейського Союзу. Серед факторів, що спричинюють цю сумну статистику, виділяють демографічні, соціально-економічні, материнсько-плодові та неонатальні.

Сьогодні близько 3% новонароджених мають ті чи інші структурні зміни органів та систем організму. Особливо поширеними в Україні є вроджені вади серця, що посідають перше місце в структурі смертності раннього неонатального періоду. Немає також тенденції до зниження частоти вроджених аномалій дихальної системи, шлунково-кишкового тракту, сечовидільної, кістково-м'язової, центральної нервової системи (ЦНС). На жаль, можливості первинної профілактики цих тяжких захворювань є дуже обмеженими і стосуються лише окремих нозологічних форм, тому наразі головним пріоритетом перинатології є вторинна профілактика, що полягає у перинатальній діагностиці вродженої та спадкової патологій.

Вторинна профілактика вроджених вад розвитку та спадкових захворювань забезпечується насамперед шляхом проведення індивідуалізованого ультразвукового обстеження плода та пренатальною диспансеризацією плодів із вадами розвитку, що підлягають корекції. З метою зменшення кількості випадків пренатальної та дитячої смертності, зумовлених наявністю вроджених вад розвитку, українськими вченими розроблено модель етапної організації надання хірургічної допомоги таким новонародженим в умовах одного лікувального закладу. Тут передусім здійснюється диспансеризація плодів із вадами розвитку, що остаточно підтверджуються медичним генетиком, дитячим хірургом, акушером-гінекологом. Якщо ж виявлену вроджену ваду розвитку не можна скоригувати хірургічно, порушується питання щодо доцільності подальшого продовження такої вагітності. За умови можливості хірургічної корекції вади вкрай важливо здійснити її якомога раніше, адже в багатьох випадках своєчасність оперативного втручання визначає прогноз.

Зазначимо, що в структурі причин дитячої смертності в Україні особливе місце посідають важкі патології ЦНС, виявлення яких у плода дотепер не можна було вважати своєчасним. Проте нещодавно проведені вченими Інституту педіатрії, акушерства й гінекології дослідження дали змогу стверджувати, що практично всі патології ЦНС можуть бути діагностовані ще внутрішньоутробно. Це відкриває нові можливості своєчасного призначення відповідного лікування (ще на етапі вагітності або одразу після народження дитини) і є одним із резервів зниження поширеності цих захворювань у дітей. Окрім антенатальної діагностики структурних змін ЦНС у плода, сьогодні за допомогою магнітно-резонансної спектроскопії існують діагностичні можливості для виявлення патологічних станів, пов'язаних із метаболічними розладами в тканині головного мозку.

На сьогодні детально вивчено негативний вплив TORCH-інфекцій на розвиток плода, запропоновано нові технології їх профілактики та лікування. Вагомість цих наукових розробок підтверджується тим, що їх запровадження в практику сприяло зменшенню частоти пов'язаних із цими інфекціями патологічних синдромів, які є досить частими причинами перинатальної захворюваності та смертності. Разом із тим, незважаючи на певні успіхи перинатології, багато її важливих проблем ще залишаються нерозв'язаними. Так, назріла необхідність створення єдиної багатопланової науково-практичної програми «Перинатальна охорона плода й новонародженого».

Все більшу увагу педіатрів і суспільства в цілому привертає така серйозна проблема, як адекватне харчування дітей, особливо грудного та раннього віку. Наразі за наявності широкого асортименту продуктів штучного дитячого вигодовування і безконтрольної доступності їх застосування батьками спостерігається негативна тенденція до зменшення кількості дітей, які перебувають на вигодовуванні грудним молоком. З огляду на це нагальною проблемою педіатрії є подальша активна широка підтримка в суспільстві програми такого вигодовування малюків.

Потребує уваги й таке актуальне питання, як збереження здоров'я жінок та дітей, які проживають в умовах екологічного неблагополуччя. Як свідчать результати динамічних спостережень за когортами дітей і матерів у регіонах із несприятливою екологічною обстановкою, у них спостерігається значне зниження індексу здоров'я порівняно з мешканцями умовно чистих регіонів, тому для цих груп населення необхідно розробити тривалу програму заходів протидії впливу негативних чинників навколишнього середовища.

Ще одним ключовим завданням вітчизняної педіатрії є розробка нових та вдосконалення існуючих технологій збереження здоров'я здорових дітей. Без поглибленого вивчення особливостей стану здоров'я здорових дітей у сучасних умовах існує реальна небезпека втратити можливість ранньої профілактики його порушень. На сьогодні неможливо розглядати стан здоров'я дитини окремо від її соціального статусу, сімейного середовища та місця проживання.

Ступінь впливу різних чинників, що визначають стан здоров'я дітей, змінюється протягом різних вікових періодів. Так, у перші місяці життя дитини найзначущими є біологічні фактори, а надалі – соціально-гігієнічні та медико-організаційні. Причому останні дві групи факторів формування здоров'я дитини переважно залежать від її сім'ї та усвідомлення батьками своєї відповідальності за життя й виховання дитини.

Сьогодні встановлено, що в Україні значна частка дітей дошкільного та раннього шкільного віку виховується в неповних сім'ях, і індекс здоров'я цих дітей майже вдвічі нижчий порівняно з дітьми, які зростають у родинах, економічний добробут яких перевищує середній рівень. На жаль, у багатьох сім'ях батьки не приділяють належної уваги заходам профілактики захворювань дитини, а також попередженню дитячого травматизму. Це обов'язково слід враховувати педіатрам і сімейним лікарям під час організації заходів збереження здоров'я дітей, особливо в сім'ях, де наявні певні медичні та соціальні фактори ризику.

Сьогодні проблема збереження здоров'я здорової дитини потребує мультидисциплінарного підходу до її розв'язання. До цього процесу мають бути залучені не лише педіатри, а й акушери-гінекологи, сімейні лікарі, гігієністи, медичні та шкільні психологи, соціальні педагоги, тобто всі фахівці, причетні до корекції соціально-психологічного стану дитини. Саме таку міждисциплінарну модель організації системи збереження здоров'я здорових дітей було вперше запропоновано та розроблено в Інституті педіатрії, акушерства й гінекології АМН України.

На жаль, останнім часом не спостерігається позитивних зрушень показників стану здоров'я дітей шкільного віку, особливо серед тих школярів, які відвідують заклади із підвищеним навчальним навантаженням, що потребує запровадження нових форм праці ланки шкільної медицини. Саме від цього залежатиме, наскільки своєчасно будуть сформовані серед здорових дітей групи ризику з пограничними, донозологічними порушеннями стану здоров'я і наскільки адекватно педіатри організують їх комплексне оздоровлення.

У контексті збереження здоров'я підлітків особливого значення набуває функціонування спеціалізованих центрів для молоді, які мають надавати їм медичну та психологічну допомогу, спрямовану на збереження їх репродуктивного здоров'я, профілактику зараження ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом, попередження поширення наркоманії та алкоголізму.

Об'єктивно оцінюючи проблеми, що існують у сфері збереження здоров'я дітей України, стає зрозумілим, що їх кардинальне розв'язання можливе лише за умови комплексного підходу до них з боку науковців, практичних лікарів, сім'ї та держави. Перед педіатричною службою стоїть завдання подальшої розробки та впровадження в практику сучасних, заснованих на даних доказової медицини стандартів амбулаторно-поліклінічної допомоги та протоколів стаціонарного лікування дітей. Водночас держава має працювати над створенням у суспільстві культу сімейних цінностей та міцної родини, формуванням установки на відповідальне батьківство, піклуванням про фізичне, психічне та духовне здоров'я дітей.

Головний неонатолог МОЗ України, завідувач кафедри неонатології НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Єлизавета Євгенівна Шунько у своїй доповіді окреслила коло ключових питань надання медичної допомоги новонародженим та дітям раннього віку.

– До 2005 р. в Україні відзначалася стабільна позитивна динаміка показників неонатальної, перинатальної та малюкової смертності, але після зазначеного терміну спостерігається тенденція до їх підвищення. Аналіз структури смертності новонароджених в Україні свідчить, що серед її причин протягом останніх років провідні місця посідають синдром дихальних розладів та вроджені вади розвитку. Діти з цими патологіями потребують своєчасної інтенсивної допомоги і належного анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань. Суттєве значення в структурі причин смертності новонароджених посідають інфекції (внутрішньоутробні, перинатальні, нозокоміальні, сепсис) та асфіксія.

Усе це визначає необхідність покращання якості надання медичної допомоги та пошуку шляхів подолання зазначених проблем. Сьогодні система інтенсивної допомоги дітям раннього віку та новонародженим передбачає її надання фахівцями з неонатології та дитячої анестезіології в умовах відділень інтенсивної терапії новонароджених та дітей, що перебувають в обласних, міських дитячих лікарнях, а також у відділеннях інтенсивної терапії родопомічних закладів. Тут на сьогодні сконцентровані пацієнти з найважчими перинатальними й хірургічними патологіями, а також недоношені немовлята з низькою масою тіла при народженні. На ефективність реанімаційної та інтенсивної терапії новонароджених та дітей раннього віку передусім впливає її оптимальна організація, що має забезпечувати якість та своєчасність надання медичної допомоги дітям у критичному стані. Не менш важливим питанням є оснащення відділень інтенсивної терапії сучасним обладнанням, належне забезпечення кадрами та відповідна підготовка медичного персоналу.

З початку 2007 р. Україна перейде на нову міжнародну систему реєстрації перинатального періоду, що відповідає конвенції ООН про права дитини і рекомендаціям ВООЗ, згідно з якими пологами вважатиметься поява на світ дітей із моменту настання повних 22 тижнів вагітності, а новонародженою – дитина з вагою при народженні понад 500 г. Виходжування таких немовлят потребує застосування дуже складних перинатальних технологій, відповідного матеріально-технічного та кадрового забезпечення.

Безумовно, у перші роки перехід на нові критерії реєстрації супроводжуватиметься прогнозованим збільшенням перинатальної, неонатальної та малюкової смертності, зростанням питомої ваги дітей з дуже низькою масою при народженні, а також певною недостатністю кількості ліжок у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених, проблемами щодо їх забезпечення лікарями та середнім медичним персоналом. Однак результатом запровадження нової системи реєстрації має стати підвищення якості надання медичної допомоги новонародженим, можливість порівнювати власні статистичні показники з такими у провідних розвинених країнах світу.

Ефективність виходжування дітей з дуже низькою вагою при народженні – це складна система заходів, що потребує спільних зусиль акушерів-гінекологів, неонатологів, дитячих анестезіологів. Основними причинами летальності недоношених дітей у відділеннях інтенсивної терапії новонароджених на сьогодні є внутрішньошлуночкові крововиливи, нозокоміальні інфекції і сепсис, вроджені вади розвитку, синдром дихальних розладів, виразково-некротичний ентероколіт. У структурі захворюваності недоношених новонароджених провідні місця посідають гіпоксія та асфіксія, синдром дихальних розладів, уроджені вади розвитку й інфекції перинатального періоду.

Серйозне занепокоєння викликає кадрове забезпечення служби надання допомоги новонародженим та дітям раннього віку. Так, укомплектованість кадрами лікарів-неонатологів в Україні становить 75%, дитячих анестезіологів – 74%. Зважаючи на це, з метою вдосконалення та підвищення якості надання медичної допомоги дітям доцільно відновити інтернатуру за спеціальністю «Неонатологія» тривалістю 2 роки, «Дитяча анестезіологія» (3 роки), прирівняти посадовий оклад та пільги неонатологів до таких у фахівців хірургічного профілю.