Уже не одне століття існує інфекція, яка в різні часи була відома під різними назвами, а нині іменується туберкульозом. В останні десятиріччя в деяких країнах вона набула характеру епідемії і викликала занепокоєння громадськості. В Європі почали активно боротися з цією недугою, розробивши стандартизовані схеми лікування та державні програми, що дало відчутний результат. Україна виявилась однією з країн, де ситуація з туберкульозом украй несприятлива, і державні органи почали кампанію проти цієї інфекції. Проте її результати досить скромні, а до перемоги над захворюванням ще дуже далеко.
Ще в ІІІ тисячолітті до н. е. в древніх Індії та Китаї проблемі туберкульозу приділяли велику увагу. Чимало відомостей про цю недугу міститься в роботах Гіппократа, Авіценни, Галена й інших відомих лікарів. Однак, незважаючи на численні припущення щодо інфекційної природи захворювання, збудника туберкульозу в чистому вигляді вперше виділив 24 березня 1882 року німецький учений-мікробіолог Роберт Кох. Мікобактерію туберкульозу назвали його ім'ям, а 24 березня стало Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.
Лікування туберкульозу зазнавало злетів і падінь. Після відкриття стрептоміцину в 40-х роках ХХ століття здавалося, що хвороба переможена, але мікобактерія туберкульозу виявилась дуже стійкою, і зараз деякі країни мають невтішні дані щодо захворюваності й смертності від цієї патології.
В усьому світі зменшення поширеності туберкульозу становить одне з головних завдань. 73% випадків захворювання на туберкульоз у Європейському регіоні ВООЗ, де поширеність цієї недуги досягла рівня пандемії, а щогодини реєструють 7 смертей від туберкульозу, припадає на Росію, Україну, Румунію, Казахстан та Узбекистан. Україна посідає друге місце (після Росії) в Європі за тягарем туберкульозу. В нашій країні з 1995 року проголошена епідемія туберкульозу, тобто цю недугу виявлено у понад 1% населення. Щогодини в Україні реєструють 4 нові випадки захворювання на туберкульоз та 1 випадок смерті від нього. Ми опинилися в епіцентрі боротьби людства з туберкульозом. Тому не дивно, що проблема подолання цієї патології стала одним з пріоритетів державної політики.
22 березня в агенції «Укрінформ» відбулася прес-конференція, присвячена Всесвітньому дню боротьби з туберкульозом. У ній взяли участь головний фтизіатр України Юрій Фещенко, керівник бюро ВООЗ в Україні Ігор Поканевич, медичний радник з туберкульозу бюро ВООЗ в Україні Кестутіс Міскініс та виконавчий директор Товариства Червоного Хреста України Алла Хабарова. Учасники прес-конференції розповіли журналістам, що поширеність туберкульозу в Україні нерівномірна. Найвищі показники захворюваності зафіксовано в Херсонській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській, Волинській, Чернівецькій областях та місті Києві. Значно зросла захворюваність на туберкульоз серед дитячого населення. За 2006 рік вона збільшилась на 5,4%, у т. ч. серед дітей віком до 14 років – на 7,9%.
Останнім часом підвищилась захворюваність на туберкульоз серед верств населення з високим рівнем соціального благополуччя. Це викликає занепокоєння органів влади, тому вперше Загальнодержавна програма боротьби з туберкульозом від 8 лютого цього року прийнята як Закон України.
Проблема туберкульозу є не тільки медичною, вона пов'язана з рівнем життя і культурою населення. Для ефективної боротьби не досить суто медичних заходів з діагностики та лікування. Насамперед потрібно, щоб громадяни усвідомили всю серйозність проблеми та всебічно співпрацювали з медиками. Кожен повинен хоча б раз на рік звертатися до лікаря для профілактичного огляду. Це дасть змогу виявити розвиток хвороби на ранніх стадіях і вчасно почати лікування. У зв'язку з тим що терапія при туберкульозі є тривалою, пацієнти часто не проходять повного курсу і припиняють лікування, повертаючись згодом уже з рецидивом захворювання.
Терапія хворих на туберкульоз в Україні обов'язкова, однак немає правової основи для примусового утримання пацієнтів з відкритими формами туберкульозу в стаціонарі, а отже вони можуть вільно перебувати у громадських місцях, заражаючи оточуючих. У свою чергу, це сприяє збільшенню частки широкої медикаментозної резистентності збудника туберкульозу серед уперше виявлених хворих.
Стійкість мікобактерій до багатьох лікарських засобів є однією з найбільших проблем у боротьбі з туберкульозом. Це значить, що лікування пацієнтів із такими формами захворювання хіміопрепаратами першої лінії не ефективне. Але ще більша проблема – надзвичайна медикаментозна резистентність, коли не ефективні і резервні препарати другого ряду. Таких хворих лікувати вкрай тяжко. Причинами розвитку стійкості до лікарських засобів є неправильне лікування вперше виявлених хворих, адже згідно з загальноприйнятою схемою DOTS-терапії при першому виявленні захворювання одразу призначаються 4 препарати (першої лінії). Використання меншої кількості медикаментів унеможливлює вплив на всі ланки життєвого циклу мікобактерії і сприяє розвитку її стійкості. Формування резистентності зумовлює й переривання лікування хворим, адже курс терапії триває мінімум 6-9 міс, а клінічне покращання може настати вже через 1-2 міс. Пацієнти просто уникають лікування, проте повного знищення мікобактерії ще не досягнуто, і захворювання розвивається знову.
Ще однією актуальною проблемою є зростання захворюваності на туберкульоз серед ВІЛ-інфікованих, що є основною причиною смерті таких осіб. В Україні це питання стоїть особливо гостро, оскільки за рівнем захворюваності на ВІЛ/СНІД наша країна посідає перше місце в Європі. У 2005 році 14 тис. випадків вперше виявленого туберкульозу припало на ВІЛ-інфікованих і понад 30% ВІЛ-інфікованих хворіє на туберкульоз. Наявність ВІЛ-інфекції сприяє виникненню активних форм туберкульозу та підвищує ймовірність розвитку рецидивуючого туберкульозу.
Аналізуючи дані 2006 року, можна відзначити тенденцію до стабілізації ситуації: покращились основні статистичні показники, наприклад смертність від туберкульозу знизилась на 12,6%, а захворюваність – на 1,1%. Проте підстав для оптимізму поки що немає.
Зважаючи на невтішну статистику, держава розпочала активні дії щодо вирішення питання зменшення поширеності туберкульозу. У цьому році на всіх етапах уже затверджена нова програма боротьби з туберкульозом на 2007-2011 роки. Вона складена за найактивнішої участі міжнародних організацій. DOTS-стратегія, прийнята в усьому світі, адаптована до умов українського суспільства.
Основними положеннями програми є забезпечення своєчасної діагностики, застосування стандартизованих режимів лікування, наявності відповідних фахівців у протитуберкульозних закладах та удосконалення їхньої кваліфікації, інформування населення щодо профілактики і лікування туберкульозу, соціальна реклама і т. д. У рамках програми лише на 2007 рік виділено понад 200 млн грн., а на весь термін заплановано понад 1 млрд 200 млн грн. Покращити організацію виявлення та лікування хворих на туберкульоз допоможе також прийнятий Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках».
Отже, туберкульоз став міжнародною проблемою, для вирішення якої необхідно об'єднати зусилля всього людства й кожного з нас зокрема. Адже давно відомо, що попередити захворювання набагато простіше й економніше, ніж його лікувати.
Підготував Юрій Гавалко