Синдром сухості ока – синдром Шегрена, автоімунне захворювання. Клініка: збіднений меніск сльози на краю нижньої повіки, зменшення часу відривання сльози при забарвленні ока флюоресцеїном (час, який вимірюється від початку кліпання до появи дефекту сльозового покриття ока).
МКХ-10: Н 19.3*
У нормі повинен перевищувати 10 сек. Точкове забарвлення рогівки і/або кон’юнктиви, переважно в нижній частині або в міжпальпебральній ділянці, ниткоподібні нашарування на рогівці, надлишок слизу. Скарги: відчуття стороннього тіла або печіння.
Другий рівень – офтальмолог поліклініки.
Третій рівень – стаціонар офтальмологічного профілю.
При легкому перебігу хвороби – штучні краплі та очні змазки (гелі).
При важкому перебігу – пінцетом видалити ниткоподібні утворення; штучні краплі та змазки, тауфон, цитраль, антибактеріальні краплі та мазі, кортикостероїди в краплях, введення кортикостероїдів в орбітальну слізну залозу, обтурація нижніх слізних канальців, латеральна тарзорафія, контактні лінзи, операція J. Murube Del Castillo (закриття сльозової точки клаптем кон’юнктиви).
Покращення стану рогівки.
Амбулаторно – 20 днів, в стаціонарі – 5 днів.
Відсутність симптомів запалення, підвищення зору.
Розвиток ксерофтальмії.
Згідно консультації.
Хворий непрацездатний протягом 3-4 тижнів. Хвороба має хронічний перебіг. Постійні інстиляції крапель «штучні сльози». Уникати роботи у загазованих умовах.
Диспансеризація.