Інтерстиціальний кератит – негнійне запалення строми рогівки.
МКХ-10: Н 19.2*
Люетичний інтерстиціальний кератит розвивається через 10-20 днів після народження (ознаки сифілісу можуть проявитись й упродовж перших 2-х років життя і вони є заразними, або після 2-х років життя – є незаразними). Діти мають ознаки вродженого сифілісу: вищерблення різців, сідловидна деформація носа, перфорація піднебіння, шаблеподібні гомілки, глухота (ураження VIII нерву); процес у 80% двобічний. Симптоми кератиту – біль, сльозотеча, фотофобія та перілімбальна гіперемія, секторальне помутніння рогівки верхнього відділу строми з преципітатами, глибока неоваскуляризація; процес поширюється на центральну частину та у глибину рогівки; зниження зору. До наслідків кератиту відносяться рубцювання рогівки, стоншення та облітерація судин в стромі рогівки.
Туберкульозний інтерстиціальний кератит найчастіше буває однобічним, секторальним і периферичним. Інфільтрація більш виражена у глибині строми, що прилягає до десцеметової мембрани. Васкуляризація поверхнева та глибока – секторальна. Суб’єктивні та об’єктивні симптоми такі ж самі.
Акантомебний кератит – див. виразки рогівки.
Другий рівень – офтальмолог поліклініки.
Третій рівень – стаціонар офтальмологічного профілю.
Консервативне лікування
Мідріатики, антибактеріальні краплі специфічної терапії (пеніцилін, стретоміцин, салюзид; кортикостероїди в краплях, субкон’юнктивально – антибіотики специфічної дії та кортикостероїди, десенсибілізуючі та нестероїдні протизапальні засоби, фізичні методи лікування.
При показаннях – кератопластика.
Системна терапія – специфічна терапія.
Покращення стану рогівки.
Амбулаторно – 30 днів, в стаціонарі – 5-7 днів.
Відсутність симптомів запалення, підвищення зору.
Астигматизм. Рецидив захворювання.
Згідно консультації.
Хворий непрацездатний протягом 4-6 тижнів і більше, залежно від основного захворювання.
Диспансеризація.