Невідкладні стани в медичній практиці вимагають негайного надання медичної допомоги в зв’язку зі значним погіршенням стану хворого чи постраждалого. Від якості та своєчасного надання цієї допомоги залежить здоров’я, а в багатьох випадках – і життя людини.
Знання основ інтенсивної терапії та вміння надати невідкладну допомогу вважається обов’язковим для медичного працівника. Але навіть тривала праця в якості лікаря медицини невідкладних станів не дозволяє накопичити достатню кількість необхідних для цього практичних навичок, враховуючи стрімкий перебіг світового і вітчизняного досвіду надання медичної допомоги при невідкладних станах та катастрофах. В той же час лікар будь-якої спеціальності може потрапити в ситуацію, коли потрібно діяти негайно.
До уваги читачів пропонуємо затверджені наказом МОЗ України № 24 від 17.01.2005 р. «Тимчасові стандарти надання медичної допомоги при невідкладних станах», які, в першу чергу, розраховані на лікарів-спеціалістів медицини невідкладних станів і є нормативним документом, в якому визначаються вимоги до обсягу та рівня професійної підготовки фахівця і надання ним медичної допомоги.
Критерії діагностики:
Варіанти діагнозу: геморагічний інсульт – субарахноїдальний крововилив, субдуральна гематома, епідуральна гематома, ішемічний інсульт (тромботичний та нетромботичний).
Визначити:
АТ > 150, знизити на 1/4, від висхідного, в/в:
Альтернатива:
Судоми
Альтернатива:
Набряк головного мозку:
Порушення серцевого ритму лікувати за відповідними стандартами (див. у наступних номерах журналу).
Нейропротектори:
При порушенні дихання – допоміжна вентиляція легень.
Альтернатива:
Клінічна смерть – за стандартом «Раптова смерть».
Транспортувати в лежачому положенні на боці, щоб запобігти аспірації.
Кожні 5 хвилин спостерігати за показниками життєво важливих функцій.