Як працює страх?

У цій статті ми розповімо про природу виникнення страху: що відбувається в тілі людини, коли вона боїться, і чому іноді страх виходить з-під контролю.

Відчуття страху знайоме всім. Він є невід’ємним аспектом людського досвіду. Люди зазвичай вважають страх неприємною емоцією, але декому подобається ще відчуття лоскотання нервів, наприклад, стрибаючи із парашутом або переглядаючи фільм жахів.

Страх цілком виправдане відчуття, наприклад, коли людина почула кроки у своєму помешканні, знаючи, що знаходиться дома одна або переглядаючи фільм жахів. Проте, навіть будучи впевненим у тому, що під маскою чудовиська приховується людина все одно відчуває приплив жаху. Багато хто вважає фобії найнедоречнішим проявом страху. Вони можуть стосуватися практично всього – павуків, клоунів, паперу чи килима – і суттєво впливати на життя людей.

Чому ми боїмося?

Що стосується еволюції, страх - це щось давнє, і до певної міри ми можемо дякувати страху за наш успіх як біологічного виду. Будь-яка істота, яка не тікає і не ховається від великих тварин або небезпечних ситуацій, швидше за все, зникне з генофонду до того, як у нього з'явиться шанс мати потомство.

Безумовно, нормально коли тварина нервує знаходячись у ворожому середовищі. Тому краще втекти і сховатись, коли навіть власна тінь застає зненацька, ніж припускати, що тінь безпечна, тільки щоб бути з'їденим ведмедем через 5 секунд.

Що відбувається в організмі?

Люди часто називають фізіологічні зміни, які відбуваються при відчутті страху, як реакцію «бийся чи тікай». Загалом, як випливає з назви, зміни готують тварину до боротьби або до бігу. Частота дихання збільшується, частота серцевих скорочень слідує за цим прикладом, периферичні кровоносні судини — наприклад, у шкірі — звужуються, центральні кровоносні судини навколо життєво важливих органів розширюються, насичуючи їх киснем і поживними речовинами, а м’язи перекачуються кров’ю, готові реагувати. М’язи, включаючи ті, що знаходяться біля основи кожного волоска, також стають більш щільними, викликаючи пілоерекцію, яку в просторіччі називають гусячою шкірою. Рівень глюкози в крові підвищується, забезпечуючи готовий запас енергії, якщо виникне необхідність діяти. Подібним чином спостерігається підвищення рівня кальцію та білих кров’яних тілець у крові.

Запуск реакції

Реакція «бийся або біжи» починається в мигдалеподібному тілі, яке являє собою мигдалеподібний пучок нейронів, що є частиною лімбічної системи. Він відіграє важливу роль у переробці емоцій, зокрема страху. Воно подає сигнал гіпоталамусу, який потім активує гіпофіз. Гіпофіз - це місце, де нервова система зустрічається з ендокринною або гормональною системою. Потім гіпофіз виділяє в кров адренокортикотропний гормон (АКТГ). У цей час симпатична нервова система — відділ нервової системи, що відповідає за реакцію «бийся чи тікай» — активує наднирники, спонукаючи їх впорскувати дозу адреналіну та інших катехоламінів у кровотік. Організм також виділяє кортизол у відповідь на АКТГ, що призводить до підвищення артеріального тиску, рівня цукру в крові та лейкоцитів. Циркуляційний кортизол перетворює жирні кислоти в енергію, готову до використання м’язами, якщо виникне така потреба. Адреналін та норадреналін також можуть:

підвищити активність серця і легенів;
знижувати активність в шлунку і кишечнику, що пояснює відчуття «метеликів»;
пригнічувати вироблення слизу і слиновиділення, пояснюючи сухість у роті, яка виникає при переляку;
викликати розширення зіниць, створюючи тунельний зір;
знижувати слух.

Гіпокамп — область мозку, яка активно бере участь у пам’яті, — і префронтальна кора, яка допомагає приймати рішення на високому рівні, також допомагають контролювати реакцію страху. Вони допомагають нам зрозуміти, чи є наша реакція страху реальною та виправданою, чи ми, можливо, дещо перестаралися. Якщо гіпокамп і префронтальна кора вирішують, що реакція страху перебільшена, вони можуть повернути її назад. Це частково пояснює, чому людям подобається дивитися страшні фільми.

Питання про фобії

Медики класифікують фобії як тривожний розлад. Як згадувалося раніше, фобії часто є ірраціональним і надмірно активним страхом чогось, що, найчастіше, не може завдати шкоди. Вони можуть прив’язуватися практично до чого завгодно і суттєво впливати на життя людей.

Іноді походження фобії зрозуміти відносно легко: у когось, хто став свідком того, як хтось падає з мосту, згодом, наприклад, може розвинутися фобія мостів. Загалом, однак, походження фобії розгадати складно, оскільки не у кожної людина, що бачила чиєсь падіння з мосту розвивається фобія.

Висновки

Реакція страху залишила нас живими. Це те, що ми повинні пам’ятати і поважати. У той же час це може бути неприємним і заважати повсякденному функціонуванню людей. Однак, як не парадоксально, страх також є джерелом надзвичайно приємного приливу адреналіну. Страх надихає режисерів, дизайнерів американських гірок, психологів, нейробіологів і всіх, хто знаходиться між ними. Це захоплююча і багатогранна людська емоція.

Джерело:

https://www.medicalnewstoday.com/articles/323492#The-takeaway