У чому полягають відмінності між антидепресантами груп СІЗЗС та ІЗЗСіН?

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСіН) – це два різні класи антидепресантів. СІЗЗС підвищують рівень серотоніну в головному мозку, тоді як ІЗЗСіН підвищують рівень серотоніну та норадреналіну.

І СІЗЗС, і ІЗЗСіН діють на нейромедіатори, які є хімічними речовинами в мозку, що допомагають переносити нервові сигнали між нейронами.

Механізм дії СІЗЗС та ІЗЗСіН

Клітини головного мозку продукують нейромедіатори, включаючи серотонін та норадреналін (інша назва «норепінефрин»). Нейрони, які є клітинами мозку, передають сигнали один одному за допомогою нейромедіаторів. Нейромедіатори переносять нервові сигнали через клітинний синапс.

Різні нейромедіатори несуть різні типи сигналів. Деякі, що мають назву нейромедіатори збудження, збільшують здатність нейрона генерувати електричний сигнал, який називається потенціалом дії. Інгібуючі (гальмівні) нейромедіатори, навпаки, послаблюють або уповільнюють нервові сигнали.

Серотонін може виконувати як збудливу, так і гальмівну функцію, тоді як норадреналін є суто нейромедіатором збудження.

СІЗЗС та ІЗЗСіН запобігають повторному захопленню певних нейромедіаторів у нервових закінченнях мозку. СІЗЗС блокують зворотне захоплення серотоніну, тоді як ІЗЗСіН припиняють зворотне захоплення як серотоніну, так і норадреналіну.

Процес зворотного захоплення зменшує доступність нейромедіаторів, оскільки мозок реабсорбує їх. Тому, блокуючи цей процес, інгібітори зворотного захоплення збільшують доступність нейромедіаторів.

У чому полягає різниця між СІЗЗС і ІЗЗСіН?

Серотонін допомагає організму регулювати настрій. Коли серотонін занадто високий або занадто низький, у людини може виникнути депресія. Низький рівень серотоніну також може спричинити тривожність, думки про самогубство, депресію або невроз нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад). Коли рівень серотоніну підвищується, людина може відчувати себе менш фізично та психологічно активною або менш збудженою, що полегшує сон та розслаблення.

І СІЗЗС, і ІЗЗСіН підвищують рівень серотоніну в мозку, потенційно допомагаючи при симптомах різних розладів психічного здоров'я.

Норадреналін відіграє ключову роль у реакції ««бийся або тікай». Під час сильного стресу, наприклад, коли людина відчуває загрозу, рівень норадреналіну природно збільшується.

У повсякденному житті норадреналін також відіграє роль у регуляції сну, уваги, пам’яті та настрою. Люди з низьким рівнем норадреналіну можуть мати проблеми з концентрацією уваги, у них можуть з’явитися симптоми синдрому дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) або ознаки депресії.

ІЗЗСіН підвищують рівень норадреналіну, допомагаючи людині зосередитися та зменшуючи депресію.

Підвищені рівні норадреналіну можуть викликати почуття ейфорії. Однак вони також можуть спричинити напади паніки, високий кров'яний тиск та гіперактивну поведінку. Через ці побічні ефекти ІЗЗСіН можуть бути непридатними для лікування людей з певними проблемами зі здоров'ям серця, панічними нападами в анамнезі або проблемами з гіперактивністю.

Немає переконливих доказів того, що будь-яка група лікарських засобів стабільно перевершує іншу для всіх хворих. Для досягнення терапевтичного ефекту пацієнту може знадобитися пробне лікування з використанням різних препаратів або комбінацій препаратів у різних дозуваннях.

Перш ніж ці препарати з обох класів забезпечать ефект, може пройти кілька тижнів.

Чи мають такі препарати різні побічні ефекти?

І СІЗЗС, і ІЗЗСіН відіграють широкий спектр ролей у здоров’ї та повсякденному функціонуванні людини. Наприклад, серотонін допомагає регулювати ритм неспання та сну людини, апетит, травлення та роботи ендокринної системи.

Ці різноманітні функції означають, що і СІЗЗС, і ІЗЗСіН можуть викликати широкий спектр побічних ефектів.

Конкретні побічні ефекти, які виникають у хворих, різняться у різних людей, і вони також можуть змінюватися з часом або при збільшенні дозувань. Деякі пацієнти вважають певні побічні ефекти більш тривожними, ніж інші, тому важливо поінформувати лікаря про будь-які конкретні проблеми.

У деяких випадках людина може не відчувати побічних ефектів, або побічні ефекти можуть зникати, коли організм пацієнта адаптується до препарату.

Деякі з найпоширеніших побічних ефектів СІЗЗС включають:

сексуальна дисфункція, включаючи проблеми з настанням статевого збудження, зміну лібідо та труднощі в досягненні оргазму;
незвичні сновидіння;
порушення сну;
втомлюваність;
інфекції носових пазух і біль у горлі;
пітливість;
тривожність;
гарячі припливи;
шкірний висип.

У дітей та підлітків іноді спостерігаються й інші побічні ефекти:

м'язовий тремор або дрижання;
спрага;
носові кровотечі;
рясні місячні;
прискорене сечовипускання.

Хоча рідше, але можуть виникати і деякі більш серйозні побічні ефекти. До них належать:

думки про самогубство або погіршення депресії, особливо серед дітей та підлітків;
алергічні реакції;
біль в очах і зміни зору;
висип;
маніакальні епізоди;
судоми;
зміни ваги або апетиту;
нерегулярний пульс;
серотоніновий синдром, який потенційно загрожує життю.

Серотоніновий синдром викликає запаморочення, прискорений пульс, зміну артеріального тиску та інші симптоми у людей, з занадто високим рівнем серотоніну. Таке явище найчастіше спостерігається у тих пацієнтів, які приймають одночасно кілька препаратів, що впливають на рівень серотоніну.

ІЗЗСіН можуть викликати ті самі побічні ефекти, що і СІЗЗС.

Препарати цієї групи також можуть спричинити таку побічну дію:

закреп;
нудота;
втрата апетиту;
тривожність;
напади паніки;
сухість у роті;
фізична слабкість.

Деякі люди можуть також відчувати симптоми абстиненції після припинення прийому препаратів з будь-якого з цих двох класів антидепресантів.

Захворювання, при яких показані такі препарати

До психічних розладів, які можуть лікувати за допомогою ІЗЗСіН та СІЗЗС відносяться наступні патології:

різні форми депресії, такі як великий депресивний розлад, сезонний афективний розлад та депресивні епізоди біполярного розладу;
тривожні розлади, такі як генералізований тривожний розлад, фобії та обсесивно-компульсивний розлад (ОКР);
посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
думки про самогубство;
фіброміалгія та інші типи хронічного болю.

Деякі ІЗЗСіН мають терапевтичний ефект при діабетичній нейропатії. Лікарі можуть також використовувати ці препарати поза зареєстрованими призначеннями для лікування інших захворювань, таких наприклад, як порушення сну.

Особливості ІЗЗСіН та СІЗЗС

Хоча до кожної з цих двох категорій належать багато ліків, кожен конкретний препарат поводиться в організмі трохи по-різному. Людина, якій не подобаються побічні ефекти одного представника групи цих лікарських засобів, водночас може гарно переносити інший препарат, який належить до тієї самої категорії.

Наприклад, аналіз ІЗЗСіН, проведений 2014 року, виявив суттєві відмінності між препаратами щодо побічних ефектів, які є важливим фактором при прийнятті Управлінням з продовольства і медикаментів США (FDA) рішення про реєстрацію лікарських засобів. Була також виявлена здатність таких ліків впливати на інші нейромедіатори, такі як дофамін.

Висновки

І СІЗЗС, і ІЗЗСіН можуть допомогти в лікуванні ряду афективних розладів (розладів настрою), а також деяких інших патологій, таких, наприклад, як хронічний біль.

Коли людина приймає ці препарати під наглядом лікаря, вони можуть значно покращити якість її життя.

Однак надто високий рівень будь-якого нейромедіатора може негативно вплинути на здоров'я та самопочуття. Тому люди, які потребують терапії психічних захворювань, повинні повідомити свого лікаря про усі свої симптоми, про всі перенесені раніше хвороби та про усі ліки, які вони приймають, включаючи дієтичні добавки та ліки, що продаються без рецепта.

Для того щоб підібрати найкращий для даного пацієнта препарат, може знадобитися час і деякі зміни у тактиці лікування, тому хворим слід намагатися співпрацювати з таким лікарем, який готовий вивчати всі можливі варіанти та уважно дослухатися до побоювань пацієнта щодо побічних ефектів.

Джерело:

https://www.medicalnewstoday.com/articles/ssri-vs-snri