В останні роки проблема психічного здоров’я поступово виходить із тіні. Після сторіч відсторонення стану душевного благополуччя приділяється все більше уваги на яку він заслуговує. Проте, існує досить багато міфів і найрозповсюдженіші з них ми розглянемо.
Ще до початку пандемії COVID-19 приведене вище твердження було хибним, а сьогодні воно настільки далеке від істини як ніколи раніше.
В 2021 році Всесвітня організація охорони здоров’я підрахувала, що «кожна четверта людина у світі у певний момент свого життя буду страждати від психічних або неврологічних розладів».
У даний час у таких умовах знаходяться 450 млн. людей. Як пояснює ВООЗ, психічні розлади є «однією з основних причин поганого здоров’я та інвалідності у всьому світі».
Одним із найбільш поширених розладів психічного здоров’я є депресія, від якої в 2017 році страждало більш ніж 264 млн. людей у світі. Висновок більш пізнього дослідження, зосередженого на Сполучених Штатах свідчить, що число дорослих, що хворіють на депресію, під час пандемії, збільшилась у тричі.
Генералізований тривожний розлад (ГТР) – ще один розповсюджений психічний розлад складає більш ніж 3 на 100 осіб.
Панічні атаки надзвичайно неприємні, їх ознаками є підвищене серцебиття та непереборне відчуття страху, але, вони не смертельні. Проте варто зазначити, що особи із панічними атаками мають більше шансів потрапити у неприємну ситуацію у вигляді нещасного випадку. Тому, якщо хтось переживає панічну атаку або її наближення, рекомендується знайти безпечне місце, що зможе допомогти знизити цей ризик.
Старий, проте сталий міф полягає в тому, що люди із проблемами психічного здоров’я не можуть працювати та бути корисними членами робочої команди. Це абсолютно не вірно.
Дійсно, деколи, людина з особливо важким психічним захворюванням може бути не в стані виконувати звичайну роботу, проте, більшість людей з проблемами психічного здоров’я можуть бути такими ж продуктивними, як і люди без них.
В дослідженні, опублікованому в США в 2014 році, вивчався статус зайнятості в залежності від важкості психічного захворювання. Автори виявили, що як і очікувалось, «рівень зайнятості знижувався із збільшенням важкості психічного розладу».
Проте, 54,5 % людей з важкими станами буди працевлаштовані у порівнянні з 75,9% людей без психічних розладів, , 68,8% людей з легкими психічними захворюваннями і 62,7% людей з помірними психічними розладами.
Коли дослідними вивчали вплив віку, вони визначили, що розрив в зайнятості між людьми з психічними захворюваннями і людьми без них збільшувався з віком. У людей в віці 18-25 років різниця в рівні зайнятості між людьми з серйозними пихічними захворюваннями і без них складала всього 1%, а в групі 50-64 роки розрив складав 21%.
Це не більш вірно ніж сказати, що зламана нога – ознака слабкості. Розлади психічного здоров’я – це хвороби, а не ознаки поганого характеру. Точно такі ж люди, наприклад, з депресією не можуть «вийти із неї» також як людина із діабетом чи псоріазом не може вилікуватись із цього стану.
У будь-якому випадку, вірно наступне: боротьба із психічним захворюванням потребує багато сил.
Існує велика різниця між терапією і структурованою розмовою та розмовою друзями. І одне і інше може допомогти людині із психічним захворюванням по-різному, але спеціаліст може вирішувати проблему конструктивно і способами, які не можна порівняти навіть із найкращими друзями.
Також, не кожний може повністю відкритись перед своїми рідними і близькими. Терапія конфіденційна, об’єктивна і повністю орієнтована на людину, що зазвичай неможливо в більш неформальних розмовах з непідготовленими друзями.
Діагноз психічного розладу - це не обов’язково «довічне ув’язнення». Досвід кожної людини з психічними захворюваннями різний. Деякі люди можуть відчувати епізоди, між якими вони повертаються до нормального стану. Інші можуть знайти методи лікування - медикаментозні або розмовні методи лікування, які відновлюють рівновагу у їхньому житті.
Деякі люди можуть не відчувати себе так, ніби вони повністю одужали від психічного захворювання, а деякі можуть відчувати поступове погіршення симптомів.
Проте головний висновок полягає в тому, що багато людей одужує в більшому чи меншому ступені.
Важливо також враховувати, що «одужання» має різне значення для різних людей. Дехто може розглядати одужання як повернення до того стану, який передував появі симптомів. Для інших одужання може бути полегшенням симптомів і поверненням до нормального життя.
Асоціація психічного здоров’я, громадська некомерційна організація, пояснює:
«Одужання після психічного захворювання включає не тільки одужання, але й досягнення повноцінного та такого, що приносить задоволення життя. Багато людей стверджують, що їх шлях до одужання не був легким. Бувають злети та падіння, нові відкриття на невдачі».
Це твердження не відповідає дійсності. Порушення, пов’язані з використанням наркотиків, спеціалісти вважають хронічним захворюванням.
В статті, опублікованій в журналі «Addictive Behaviors Reports», викладені результати якісного дослідження, що вивчало взаємозв’язок між силою волі та позбавленням залежності. Дослідники визначили, що відсутність сили волі не було вирішуючим фактором, коли справа доходила до боротьби із залежністю.
Це міф. Шизофренія означає «розщеплення свідомості», що може пояснити уявлення. Однак, коли в 1908 році Ойген Блейлер придумав цей термін, він намагався вловити фрагментацію і дезорієнтацію свідомості і поведінки як сутність розладу.
Відповідно ВООЗ шизофренія «характеризується викривленням в мисленні, сприйнятті, емоціях, самовідчутті і поведінки». Це викривлення може включати галюцинації та марення. Шизофренія – це не те саме, що і дисоціативний розлад особистості, який раніше називали множинним розладом особистості.
Існує стереотип, що розлад харчової поведінки – це прерогатива молодих та заможних жінок. Проте, це не так. Наприклад, дослідження, у якому вивчалась демографія розладів харчової поведінки за 10-річний період показало, що вони міняються. Найбільш значний ріст розповсюдженості трапився серед чоловіків, із сімей з низьким доходом і людей в віці 45 років і старше.
Відповідно до інших досліджень, чоловіки становлять 10-25% всіх випадків нервової анорексії і нервової булемії, а також 25% переїдання.
Розлади харчової поведінки є серйозним психічним захворюванням і в рідких випадках можуть призвести до летального результату.
Це, безумовно, міф. На щастя, свят стає більш усвідомленим про психічні захворювання і це помилкове уявлення поступово зникає. Навіть люди, які мають найсерйозніші захворювання, такі як шизофренія, у своїй більшості не чинять насильства.
Інколи, певні люди з деякими психічними захворюваннями можуть бути агресивними і непередбачуваними, але їх дуже мало.