Чи дійсно ви прагнете повернення до колишнього «нормального» стану після особистої психологічної кризи?

Коли ми маємо справу з кризою власної особистості, у нас виникає враження, що розвалилося або змінилося на гірше абсолютно все. Споглядаючи уламки нашого життя, ми прагнемо повернути собі те, що втратили. Так само почувався і я, коли хвороба, яка затягнулася більш ніж на рік, забрала значну частину мого здоров’я і життєвих сил. У той час я ладен був віддати що завгодно за повернення багатьох речей, які я до хвороби сприймав як належні – наприклад, спроможність працювати повний робочий день або змогу подолати без особливих зусиль один сходовий марш.

Сет Дж. Джіліхен, клінічний психолог

22 квітня 2020 р.

Подібні почуття можуть виникати і у вигляді колективної психологічної кризи як, наприклад, під час пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Через пандемію і карантинні заходи ми втратили значну частину звичних явищ у побуті, як-то: спілкування з друзями, відвідини продуктової крамниці без переживання стресу, щоденна робота, тренування у спорткомплексі. Лише зараз у людей виникає велике почуття подяки за ті речі, які до пандемії здавалися цілком звичними, і бажання їх повернути.

З іншого боку, цілком можливо, що емоції, які ви переживаєте зараз, є більш складними ніж вдячність і бажання відновити «статус кво». Зараз, коли ви переживаєте значне спрощення власного життя, ви маєте унікальний шанс для аналізу своїх базових цінностей. Можливо, вам пощастить виявити серед них речі, які вам захочеться змінити через те, що попереднє становище вас не зовсім задовольняло.

Зараз я описую саме свої власні почуття у період повільного одужання після хвороби і поступового повернення сил. Хоча до хвороби моє життя було достатньо легким, з іншого боку його не можна назвати цілком здоровим. Я практично не піклувався про власне здоров’я і часто використовував алкоголь для зменшення впливу стресу. Крім того, я сприймав багато своїх близьких знайомств і стосунків як належне і мало задумувався над духовною стороною власної особистості.

Хвороба моя була досить тяжкою і небезпечною, але, з іншого боку, вона стала ніби запрошенням до того, щоб почати нове і більш розсудливе життя. Я прагнув повернення до повноцінного життя – але не зовсім до того життя, яке я вів раніше. Я не хотів повторення алгоритмів і схем мого колишнього життя чи поновлення бездумного щоденного існування. Я прагнув чогось іншого – кращого, ніж те, що було раніше.

Маю підозру, що аналогічним чином більшість з нас не прагне вибудувати своє нове життя за точними зразками минулого – яке було до того, як планету вразив коронавірус. Це можна пояснити тим, що попри те, що у більшості випадків минуле життя нас цілком задовольняло, воно не було абсолютно щасливим. У людському суспільстві зростав рівень самогубств і захворюваності на тривожні розлади і депресію, і напередодні пандемії склалося таке враження, що кількість людей, які прагнули полегшення від жорстокого стресу, була чи не найбільшою за всю історію людства. Кількість виписаних рецептів на ліки від тривоги та депресії сягла такого рівня, який викликав велике хвилювання у спеціалістів – водночас такі лікарські засоби виявились недостатньо ефективними для того, щоб призупинити зростання страждань.

До багатьох людей розуміння цього прийшло під час карантину і ізоляції у власних домівках – і навіть після перенесеного захворювання COVID-19. Ніщо так не загострює розуміння нами того, у який спосіб нам хочеться проводити своє власне життя, як безпосередня загроза смерті.

Подумайте тепер про своє власне життя – що зараз видається вам у ньому більш чітким, різкіше окресленим завдяки нинішній кризі COVID-19? Чи не здається вам тепер, що деякі аспекти вашого минулого життя заслуговують на більш детальний аналіз і, можливо, внесення змін? Наприклад, можливо, зараз ви більш чітко розумієте, що життя коротке, а майбутнє невідоме. Можливо, ви усвідомили, що залишок вашого життя буде заповнений у першу чергу роботою. А з іншого боку не виключено, що ви дійшли протилежного висновку – що настав час присвятити більше енергії досягненню якоїсь головної мети вашого життя.

Можливо також, що незліченні приклади самовідданого служіння, що спостерігаються у ці часи загальної біди, надихнули вас на те, щоб запитати у самого себе, а що особисто ви здатні зробити для інших людей? А чи ви тільки зараз зрозуміли, яким чудовим було ваше життя саме по собі і що ви пропустили значну його частину по тій причині, що весь час жили лише сьогоднішнім днем. Моя нова звичка чи радше новий ритуал щоденних прогулянок по обіді з дружиною і дітьми надихує мене на те, щоби присвячувати ще більше часу щодня життєдайному спілкуванню з родиною.

Знайдуться також люди, які захочуть використати цю пандемію для того, щоб зробити світ таким, яким він, на їхню думку, має бути – з більшим дотриманням принципу рівності, добрішим або жорсткішим, з іншим співвідношенням різних політичних сил або з меншим рівнем цифровізації. Але не існує універсального «життєвого уроку» для всіх мешканців планети, який може одержати, переживши пандемію. Справа в тім, що, незважаючи на те, що всі ми перебуваємо приблизно в однаковій ситуації, кожен з нас сприймає її по-своєму, що визначається приналежністю до певного соціального класу, особистими рисами характеру, ситуацією у сім’ї, періодом життя, а також особистим життєвим досвідом. Ніхто не здатний вказати вам, які саме висновки слід зробити, переживши цю кризу. Ви самі повинні визначити, чи слід вам змінюватися і у якому напрямку.

Таким чином, попри те, що ця пандемія стала причиною нечуваного безладу у вашому житті, вона водночас надає вам унікальну можливість стати будівничим свого власного життя – перебудувати його з більшою ретельністю і у максимальній відповідності до ваших найважливіших життєвих цінностей. Це зовсім не означає спробу знайти дрібку позитиву у пандемії COVID-19 чи пошук втішання у банальних приказках на кшталт «на все є своя причина». Мало хто з нас за наявності вибору захоче пройти через страждання – навіть, якщо такі страждання будуть мати певні позитивні побічні ефекти. Звичайно, що особисто я не побажаю жодній людині тієї хвороби, яку сам нещодавно переніс, попри ті мудрість і добро, які з’явилися у моїй душі через цю недугу.

Наше життя не є статичним і ми практично завжди маємо вибір щодо того, як саме ми будемо жити. Якщо життя зазнає значних катаклізмів, слід обдумати те, як повернути звичний стан речей. Смерть старого відкриває шлях новому. Знайдіть час для того, щоб обдумати своє життя, включаючи особисті стосунки, роботу, стан здоров’я, протистояння стресу і служіння іншим. Усамітніться у якомусь тихому місці і зробіть декілька глибоких вдихів для зосередження. Чи з’явились у вас ідеї щодо того, які саме зміни не завадило б вам зробити у своєму житті?

Якщо у вас є побоювання щодо можливого повернення у лоно тих попередніх комфортних звичок, які аж ніяк не були кращим вибором для вас, доведеться навчитися звітувати самому собі. Напишіть на аркуші паперу перелік тих змін у своєму житті, які б ви хотіли зробити і знайдіть спосіб нагадати самому собі про них трохи згодом. Наприклад, таке нагадування можна внести до свого календаря на дату через декілька тижнів. Можна також написати листа, адресованого самому собі, у якому буде міститися таки перелік і попрохати друга чи знайомого надіслати вам цей лист поштою через певний час у визначений день. Нехай у такий спосіб ваш сьогоднішнє «я» нагадає вашому майбутньому «я» про ваше рішення створити собі саме таке життя, якого ви прагнете.

https://blogs.webmd.com/mental-health/20200422/do-you-really-want-to-return-to-your-old-normal