Фармакотерапія серцево-судинних захворювань на сучасному етапі та перспективи розвитку За результатами конференції

7-8 жовтня 2005 року традиційно в Києві спільними зусиллями Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Європейського кардіологічного товариства та Асоціації лікарів-інтерністів був проведений курс післядипломного навчання лікарів «Серцево-судинна терапія – сучасне та майбутнє», у якому взяли участь близько 200 фахівців медичної галузі не тільки з України, а й з інших країн.

Керівниками курсу були професор В.З. Нетяженко та Р. Розенгек (Відень, Австрія), лекції читали як провідні українські фахівці (професори Ю.М. Сіренко, О.А. Коваль, М.М. Долженко, Б.М. Маньковський, О.Й. Жарінов, В.К. Тащук, О.М. Барна, М.Л. Шараєва), так і експерти з питань ендокринології, неврології, пульмонології, кардіології з інших країн – Д. Лейн (Бірмінгем, Велика Британія), К. Сточитський (Грац, Австрія), П. Валенса (Париж, Франція).

Відкриваючи засідання, з вітальною промовою звернувся до учасників президент Асоціації лікарів-інтерністів України, член-кореспондент АМН України, член Європейського товариства кардіологів, професор В.З. Нетяженко. Він зазначив, що проведення таких заходів є визначною подією в житті медичної спільноти. Курси післядипломного навчання – ще один крок в освітянській діяльності Асоціації лікарів-інтерністів.

Під час роботи конференції відбулося чотири пленарних засідання. На першому засіданні розглядалися проблеми щодо патофізіології, стратифікації ризику та особливостей ведення пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС).

Так, професор В.З. Нетяженко у своїй доповіді «Нові підходи в лікуванні ГКС за результатами нещодавно закінчених міжнародних досліджень» підкреслив, що смертність від ГКС у порівнянні з 1997 роком зросла на 32,7%, тож ця проблема є актуальною і сьогодні. За результатами дослідження МОNIKA, по-новому прозвучало визначення інфаркту міокарда (ІМ), прийняте у 2004 р., де діагноз гострого ІМ установлюється за наявності двох критеріїв:

• діагностично значуще зростання рівнів кардіального тропоніну та МВ КФК за наявності одного з симптомів (симптоми ішемії, поява патологічного зубця Q на ЕКГ);
• патологоанатомічні знахідки ГІМ.

Новим в ад’ювантній антитромботичній терапії є застосування синтетичного пентасахариду – фондапаринуксу при ГКС. За результатами дослідження OASIS 5 було доведено достовірне зниження смертності протягом 1 та 6 місяців після перенесеного ГКС і зниження кількості кровотеч у хворих, які приймали фондапаринукс порівняно з нефракціонованими та низькомолекулярними гепаринами. Також у доповіді були висвітлені результати дослідження ASSENT, де порівнювалась ефективність тромболітичної терапії і коронарної реваскуляризації з проведенням однієї реваскуляризації. Доведено, що не рекомендується проведення коронарної реваскуляризації у поєднанні з великою дозою тромболітика, проте остаточні результати досліджень будуть представлені в листопаді 2005 р. у Далласі (США). Також були представлені результати завершених клінічних досліджень з антитромботичної терапії (CLARITY, CAPRIE, CURE, CREDO).

У доповіді щодо рекомендацій Європейського товариства кардіологів з діагностики та лікування ГКС (2005) професор В.З. Нетяженко виклав основні аспекти визначення, етіології, клінічної характеристики, нових діагностичних маркерів цього синдрому та невідкладного лікування за допомогою нових препаратів з позицій доказової медицини.

Лекції професора Р. Розенгека були присвячені діагностиці та лікуванню артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих з аортальним стенозом, хронічною аортальною та мітральною регургітацією. Він переконливо довів, що першим етапом лікування таких хворих є оцінка ступеня стенозу з подальшим застосуванням інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) у цієї категорії пацієнтів (за рекомендаціями Європейського товариства кардіологів по лікуванню аортального стенозу).

Професор П. Валенса зупинився на питанні серцево-судинних розладів при цукровому діабеті (ЦД). Відомо, що у пацієнтів із ЦД велику роль у вазомоторних реакціях коронарних судин відіграє активність симпатичної нервової системи, тому в них як ризик виникнення серцево-судинних ускладнень завжди повинна оцінюватися наявність німої ішемії міокарда та автономної системи серця (АСС). Він повідомив, що нейропатія автономної іннервації серця при ЦД асоціюється з погіршенням прогнозу, тому в цієї категорії хворих основною причиною ранньої смертності є серцево-судинні ускладнення.

Взаємозв’язок між нейропатією АСС та німою ішемією міокарда дискутується протягом багатьох років. Проте чітко встановлено, що нейропатія АСС обтяжує прогноз пацієнтів з німою ішемією міокарда.

П. Валенса також навів нові Рекомендації Французького товариства кардіологів щодо категорії пацієнтів, які підлягають обов’язковому обстеженню з метою виявлення німої ішемії міокарда. Це наявність периферичної артеріопатії або нефропатії, протеїнурія, поєднання мікроальбумінурії з двома факторами серцево-судинного ризику, пацієнти з обмеженою фізичною активністю, ЦД 1 типу в пацієнтів старше за 45 років.

Наступна лекція торкалася профілактики ЦД 2 типу, про що у своїй доповіді також торкнувся професор Б.М. Маньковський. У нещодавно проведених дослідженнях була продемонстрована ефективність зміни стилю життя, лікування метформіном, акарбозою й орлістатом у профілактиці конверсії порушення толерантності до глюкози та ЦД 2 типу. При цьому низка досліджень, що проводилися серед хворих з АГ та серцевою недостатністю (СН), продемонструвала можливість значного зниження ризику розвитку ЦД при застосуванні інгібіторів АПФ. В останніх дослідженнях подібними були отримані результати щодо застосування сартанів. Отже, у клінічній практиці у хворих з метаболічним синдромом та з предіабетом перевагу слід надавати цим групам препаратів.

Професор Ю.М. Сіренко на основі даних міжнародних досліджень, таких як ALLHAT, ANBP 2, LIFE, SCOPE, WALUE, ASCOT, PROGRESS, MOZES, довів, що ризик розвитку інсультів знижують антигіпертензивні препарати з церебропротективними властивостями (АІІА, діуретики, інгібітори АПФ та їх комбінації), статини й антитромбоцитарні препарати.

А в іншій своїй доповіді він розповів про основні підходи до лікування АГ при порушеннях функції нирок. Цільовий тиск при лікуванні хворих із хронічними захворюваннями нирок повинен бути нижчий за 130/80 мм рт. ст., а фармакологічне лікування має розпочатися на тлі модифікації стилю життя. Пацієнти з ЦД 1 та 2 типу з мікроальбумінурією повинні лікуватися інгібіторами АПФ. За наявності ЦД 2 типу з макроальбумінурією призначають антагоністи ангіотензинових рецепторів II. Якщо цільового тиску не вдається досягнути, то додаються діуретики, антагоністи кальцію та бета-блокатори.

Одне із засідань було присвячене ефективності застосування інгібіторів АПФ у кардіологічній практиці, де професор О.Й. Жарінов представив нові Європейські рекомендації щодо застосування цих препаратів. Так, застосування інгібіторів АПФ та блокаторів ангіотензинових рецепторів при АГ приводять до зниження артеріального тиску, але на сьогодні не існує доказів щодо переваг блокаторів ангіотензинових рецепторів над інгібіторами АПФ (препарати І лінії), тому блокатори ангіотензинових рецепторів застосовують у разі непереносності інгібіторів АПФ.

---

План заходів Асоціації лікарів-інтерністів на 2006 рік

9-11 лютого, м. Рахів (Закарпатська область) – VI Зимовий семінар Асоціації лікарів-інтерністів (120 учасників);

28 лютого-1 березня, м. Одеса – науково-практична конференція «Міжнародні стандарти лікування та їх впровадження в щоденну практику лікаря-інтерніста» (600 учасників);

5-6 квітня, м. Київ – Міжнародний науково-практичний семінар «Дискусійні питання діагностики та лікування в клініці внутрішніх хвороб» (1000 учасників);

3 жовтня, м. Дніпропетровськ – науково-практична конференція «Нові діагностичні та лікувальні підходи в практиці лікаря-інтерніста» (500 учасників);

4 жовтня, м. Запоріжжя – науково-практична конференція «Загальна медична практика: від доказової медицини до формулярної системи» (400 учасників);

26-28 жовтня, м. Київ – науково-практична конференція «Впровадження формулярної системи в Україні згідно з позиціями доказової медицини»;

14 листопада, м. Луцьк – науково-практична конференція «Міжнародні стандарти фармакотерапії внутрішніх хвороб»;

15 листопада, м. Рівне – науково-практична конференція «Міжнародні рекомендації з діагностики і лікування в клініці внутрішніх хвороб та їх упровадження в практику»;

5 грудня, м. Полтава – науково-практична конференція «Новини внутрішньої медицини з позицій доказів»;

6 грудня, м. Суми – науково-практична конференція «Новітні підходи діагностики та лікування в практиці внутрішньої медицини».