Відпустки для дітей-інвалідів

Щорічні відпустки. Соціальні відпустки працівникам, які мають дітей

Право на відпустки мають усі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, усебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки».

Законом визначено види відпусток, а саме:

щорічні відпустки (основна відпустка і додаткова відпустка);
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
творча відпустка;
соціальні відпустки;
відпустки без збереження заробітної плати.

При цьому законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Доцільно зазначити, що до соціальних відпусток належить додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Щорічна основна відпустка працівникам надається тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відраховується із дня укладення трудового договору.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина складатиме не менше 14-ти календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно зі щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах - 69 календарних днів.

При цьому щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові, як правило, з таким розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А і групи

жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
жінці, яка працює і має дитину-інваліда;
жінці, яка працює і яка усиновила дитину;
матері інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
одинокій матері;
батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
одному із прийомних батьків;

Щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Водночас поділу на частини ця відпустка не підлягає, вона надається повністю (10 календарних днів).

Оскільки ця додаткова відпустка, є соціальною і не належить до виду щорічних, то вона може надаватись у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини (до чи після).

За наявності кількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Так, одинока мати з дитиною-інвалідом є інвалідом, має право на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів): жінка, яка має дитину- інваліда, та одинока мати.

Якщо одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину- інваліда), то соціальна відпустка надається за однією підставою (10 календарних днів).

У разі, коли одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, тоді така відпустка надається за двома підставами: жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, та одинока мати (17 календарних днів).

Жінка, яка має усиновлену дитину і одночасно є одинокою матір'ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів): жінка, яка всиновила дитину, та одинока мати.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, то вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю 10 календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 17 календарних днів нема підстави («жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років»).

Потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина (не менш як 12 календарних днів) для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Роз'яснення статусу «одинока мати»

Роз'яснення статусу «одинока мати» надано в Листі Мінсоцполітики від 30.05.2014р. N193/13/123-14 «Щодо надання додаткової відпустки одинокій матері».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» право на соціальну додаткову відпустку має, зокрема, одинока мати.

Визначення «одинока мати» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. N 9 та пункті 5 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки».

Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України, одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі тау свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку', яка виховує й утримує дитину сама.

Оскільки пункт 5 частини 13 статті 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі йу свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі розлучена жінка, яка сама виховує дитину).

Якщо жінка дійсно є одинокою матір 'ю, то вона надає довідку з органів реєстрації актів громадянського стану. Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, оскільки батько у дитини є та в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у її вихованні.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред 'явити розлученій жінці, що виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.

Тож для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку роботодавцю має бути пред 'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема одним із таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розгиук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи (дитсадка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Тобто для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, крім заяви про надання цієї відпустки, копій свідоцтва про народження ди-тини та розірвання шлюбу, має надати роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки соціальна додаткова відпустка, передбачена статтею 19 Закону України «Про відпустки», надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення зазначених документів один раз на рік.

З огляду на вищезазначене та на підставі наведеної у зверненні довідки з садочку від 27.05.2014р. N16 про відсутність участі батька у вихованні дитини <...> може бути надана додаткова соціальна відпустка за підставою»одинока мати» за 2013 пш 2014 роки тривалістю по 10 календарних днів за кожен рік.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Додаткова соціальна відпустка використовується за минулий час. Законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.

Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у рік досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад три-валість щорічної відпустки і можуть переноситися на інший період або продовжуватися.

За цією Постановою набувають чинності нові зміни: право на субсидію мають: будь-хто із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, хто протягом 12-ти місяців перед зверненням за призначенням субсидії (призначенням субсидії без звернення) здійснив купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатив послуги з будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку, крім житлово-комунальних послуг у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності, на суму, яка на дату купівлі (оплати) перевищує 50 тис. гривень.

право на субсидію також мають: особа, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, і на яку відкрито особові рахунки зі сплати житлово-комунальних послуг (далі - орендар).
кількість зазначених осіб та їх соціальний ста*гус визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії, а у разі повторного призначення субсидії на наступний період - на початок місяця, з якого призначається субсидія.
якщо обсяг споживання води, газу, електроенергії вимірюється індивідуальними засобами обліку, то субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично в ньому проживають, на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. Під час прийняття рішень у таких випадках враховується наявність документів, що підтверджують тимчасову відсутність осіб з поміж зареєстрованих, зокрема довідок, що підтверджують місце перебування особи в іншій адміністративно-територіальній одиниці у зв'язку з роботою, лікуванням, навчанням, довготривалим відрядженням, відбуванням покарання, довідок про оплату житлово-комунальних послуг в іншому житловому приміщенні (будинку).

Для призначення субсидії сукупний дохід обчислюється виходячи з отриманих особами доходів без урахування податку з доходів фізичних осіб, інформацію про які зазначено у декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, а для призначення субсидії на наступний період - доходів, відомості про які надаються ДФС, Пенсійним фондом України, фондами соціального страхування, вищими навчальними закладами.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного сукупного доходу осіб, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - на основі річного доходу осіб за попередній календарний рік.

Якщо субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається у І кварталі року, то середньомісячний сукупний дохід визначається за перші три квартали попереднього року, в інших випадках - за попередній календарний рік.

Для працездатних осіб (крім осіб, які навчаються на денній формі навчання у загальноосвітніх, вищих навчальних закладах; осіб, призваних на строкову військову службу), середньомісячний дохід яких протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, менший від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на такий період, у розрахунок субсидії за кожний місяць зазначеного періоду включається місячний дохід на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб у відповідному періоді.

Якщо серед осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), є громадяни, які одержують стипендію, соціальні виплати (допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80-річного віку, за дитиною-інвалідом віком до 18 років, інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, допомоги по безробіттю, а також компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги і мають право на отримання субсидії, у тому числі на підставі рішень комісій, під час визначення сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), враховуються фактичні розміри стипендій та соціальних виплат.

Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчуегься паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання):

заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами;
довідки про доходи (подаються у разі, якщо за Вашим бажанням субсидія нараховуватиметься на підставі даних Вашого доходу за шість місяців, в інших випадках довідку про доходи подавати не потрібно);
договір найму (оренди) житла (за наявності).

Зазначені заява та декларація можуть бути надіслані поштою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації заявника (орендарі - за місцем проживання).