Підсумки епідемічного сезону грипу 2006-2007 рр. в Україні: здобутки і втрати

Мета цієї публікації – епідеміологічний аналіз ситуації з грипу в Україні та оцінка стану специфічної імунопрофілактики сезону 2006-2007 рр.

А.П. Міроненко, Г.С. Хмельницька, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України

Збільшення кількості населення на планеті та зростання інтенсивності міграційних процесів призводять до епідемічних спалахів захворюваності на грип, які в Україні реєструються фактично кожен рік. Щороку в нашій країні на грип хворіють від 8 до 16 млн осіб.
У країнах Північної півкулі щорічне моніторування ситуації з грипу відбувається протягом 33 тижнів: розпочинається на 40-му тижні року (початок жовтня) і закінчується 20-м тижнем (кінець травня). В Україні моніторинг ситуації щодо грипу проводиться цілорічно із щотижневим опрацюванням статистичної інформації про кількість хворих на грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ) в 10 найбільших містах, що є основними базами Українського центру грипу (Київ, Вінниця, Харків, Чернігів, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів, Одеса, Сімферополь).
Останній епідемічний сезон грипу в країнах Північної півкулі розпочався в США на 47-му тижні 2006 р., коли було зареєстровано перевищення епідемічного порогу у штаті Алабама.
Водночас у країнах Європи рівень захворюваності на грип та грипоподібні захворювання був низьким. Стрімке зростання захворюваності розпочалося у країнах Європи та в Росії майже одночасно – з кінця січня 2007 р.
В Україні, за даними 10 контрольних міст Українського центру грипу, епідемія розпочалася на 6-му тижні 2007 р. (початок лютого) у Вінниці, Дніпропетровську, Львові та Чернігові. Наступного тижня в епідемічний процес включилося м. Київ. Перевищення епідемічного порогу становило від 32,4% у Дніпропетровську до 73,2% у Чернігові. Наступний (8-й) тиждень року став піковим: було зареєстровано найбільшу кількість захворілих на грип та ГРІ, що становила 111 737 осіб у 10 містах. Перевищення епідемічного порогу протягом цього тижня спостерігалося в Чернігові (82%), Києві (81%), Львові (47%) та Дніпропетровську (44%). У наступні три тижні рівень захворюваності знижувався. На 11-му тижні року епідемічний рівень захворюваності реєструвався лише в м. Одесі. В цей час у Росії та США в окремих регіонах спостерігався спад епідемії грипу, хоча остаточно ситуація не стабілізувалася.
Таким чином, кількість осіб, які захворіли на грип та ГРІ в 10 контрольних містах у І кварталі 2007 р., становила 838 768. Під час епідемії в цих містах було зареєстровано 470 786 хворих.
Для порівняння: у 2006 р. інтенсивність епідемічного процесу була набагато нижчою. За І квартал в 10 містах перехворіли 616 498 осіб, а за 3 тижні епідемічного спалаху – 183 026.
На рисунку представлена динаміка захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції в 10 контрольних містах Українського центру грипу за 5 сезонів. Окрім чотирьох останніх епідемій, представлена також динаміка найбільш інтенсивної за останнє десятиріччя епідемії 1999-2000 рр.
У таблиці наведено кількість хворих на грип та ГРІ в 10 містах Українського центру грипу за І квартал та під час епідемічного спалаху за останні 10 років.
Широке впровадження позачергових канікул у школах як стримуючий протиепідемічний захід використовується в нашій країні вже майже 20 років. Дійсно, вчасне припинення занять у школах (на початку епідемії, а не на її піку) знижує захворюваність приблизно на 30%, однак дещо пролонгує перебіг епідемії, хоча й знімає його гостроту. Очевидно, має місце часткове зменшення реєстрованої захворюваності, а справжній її рівень знижується менш суттєво. З урахуванням того, що діти, повернувшись до школи після вимушених канікул, несуть більше навантаження, надолужуючи пропущений матеріал, їхні батьки не отримують відшкодування за пропущені робочі дні по догляду за дитиною під час карантину, а захворюваність на грип та ГРІ зростає після масового повернення дітей до дитячих закладів, постає питання щодо необхідності проведення більш радикальних заходів.
Разом із тим у розвинутих країнах найбільш дієвим заходом, здатним запобігти захворюванню на грип, визнано вакцинопрофілактику. Вакцинація проти грипу є необхідним заходом у міжпандемічному періоді для попередження виникнення пандемічного штаму грипу (відповідно до плану ВООЗ щодо підготовки до можливої пандемії грипу та аналогічного плану, розробленого українськими експертами).
Експерти ВООЗ наполягають на щепленні 70% осіб, які належать до групи ризику (особи старше 60 років, пацієнти з хронічною патологією, зокрема хворі на цукровий діабет та ін.) з метою попередження несприятливих наслідків захворювання на грип. Вкрай висока поширеність цієї інфекції, старіння населення України та збільшення за рахунок цього кількості осіб з хронічною патологією є об’єктивними фактами, які потребують уваги. У країнах Європи та США відсоток щеплених коливається в межах 7-30%. В Російській Федерації, що має 5 власних виробників вакцин, цей показник сягає 10%.
В Україні, починаючи з 1998 р., коли були зареєстровані перші сучасні грипозні вакцини, кількість щеплених осіб щороку неухильно збільшувалася: від 150 тис. у 1998-1999 рр. до 941 тис. у 2005-2006 рр. Натепер у нашій країні зареєстровано 6 вакцин проти грипу.
Однак перед останнім епідемічним сезоном 2006-2007 рр. кількість вакцинованих скоротилася майже вдвічі й становила лише 421,2 тис. осіб. Найбільша кількість імунізованих проти грипу зафіксована в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харківській областях та місті Києві. За даними МОЗ, переважну кількість щеплень було проведено за рахунок коштів підприємств (62%); за бюджетні кошти вакциновано 22,6% осіб, за власні кошти громадян – 15,4%.
Факт різкого зменшення числа вакцинованих проти грипу досить парадоксальний, тому що згідно з наказом МОЗ № 48 від 03.02.2006 р., яким було затверджено новий календар щеплень, рекомендовано проводити щеплення проти грипу за епідемічними показаннями, дітям за станом здоров’я, а також особам із групи медичного та епідемічного ризику.
Причин зменшення кількості щеплень у минулому епідемічному сезоні в нашій країні може бути кілька. По-перше, у світі зріс попит на вакцини у зв’язку з очікуванням нової пандемії грипу. Оскільки власного виробництва вакцин в Україні, по суті, немає, ми змушені закуповувати їх за кордоном. По-друге, немає належного державного забезпечення та державної підтримки цього заходу.
Щодо збудників, які викликали останню епідемію в країні, то, за даними вірусологічної служби, під час епідемічного сезону 2006-2007 рр. було виділено 93 ізоляти вірусу грипу. Основним етіологічним чинником епідемії був вірус грипу типу А (76%), інші 24% виділених збудників належали до типу В, а саме штаму В/Малайзія/2506/2004. З усіх вірусів типу А майже половину складали віруси А(Н3N2) (превалював штам А/Вісконсін/67/2005) та А(Н1N1) – штам А/Нова Каледонія/20/99. Всі ці три штами входили до складу грипозних вакцин сезону 2006-2007 рр., що гарантувало захист проти грипу щепленим особам.
На наступний епідемічний сезон 2007-2008 рр. ВООЗ рекомендовано такі штами вакцин проти грипу:
• А/Соломонові Острови/3/2006 (Н1N1)-подібний;
• А/Вісконсін/67/2005 (Н3N2)-подібний;
• В/Малайзія/2506/2004-подібний.
Отже, штам підтипу А(Н1N1) є новим у складі вакцин, а два інших штами вже були представлені у грипозних вакцинах.
Враховуючи сучасні тенденції епідемічного процесу грипу, зокрема поліетіологічність епідемій останніх років, коли захворювання викликали всі три віруси грипу: А(Н1N1), А(Н3N2) та В, можна прогнозувати, що в наступному епідемічному сезоні 2007-2008 рр. всі три штами, рекомендовані ВООЗ для включення до складу вакцин, можуть бути етіологічними чинниками епідемії. З огляду на це керівники підприємств, організацій, відомчих структур повинні заздалегідь підготуватися до вакцинації проти грипу населення України в наступному сезоні.