На цей час вже були проведені численні дослідження щодо можливої ролі вітаміну D у профілактиці інфекцій SARS-CoV-2 та ускладнень COVID-19.
Однак ці дослідження мали суперечливі висновки. Зараз дослідження бразильських вчених дає більш чітку відповідь принаймні на одне ключове питання: чи може вітамін D допомогти запобігти ускладненням COVID-19 у тяжко хворих госпіталізованих пацієнтів? За результатами цього дослідження відповідь, на жаль, є негативною.
Дослідження показало, що високі дози вітаміну D, що вводяться пацієнтам, госпіталізованим із середньою або важкою формою COVID-19, не впливають на перебіг захворювання.
«Раніше проведені дослідження in vitro, а також експерименти на тваринах показали, що у певних ситуаціях вітамін D та його метаболіти можуть мати протизапальну та антимікробну дію, а також модулювати імунну відповідь», – пояснює Роза Перейра (Rosa Pereira), що очолювала це дослідження.
«Ми вирішили дослідити, чи може висока доза вітаміну мати захисний ефект у контексті гострої вірусної інфекції, зменшуючи або запалення, або вірусне навантаження», – говорить Перейра. «На основі результатів дослідження ми можемо стверджувати, що наразі немає показань для введення вітаміну D пацієнтам, які звертаються до лікарні з важкими формами COVID-19», – додає вчена.
Повідомлення про це дослідження нещодавно було опубліковане у науковому журналі JAMA.
Вчені з медичної школи університету у місті Сан-Паулу, Бразилія, провели рандомізоване, подвійне сліпе та плацебо-контрольоване клінічне дослідження. Автори повідомляють, що це дослідження є першим у своєму роді завдяки складному дизайну.
Команда аналізувала медичні дані 240 добровольців, які отримували лікування з приводу COVID-19 у двох лікарняних закладах у місті Сан-Паулу з червня по серпень 2020 року. Усі учасники мали позитивні результати тестування на SARS CoV-2, проведеного за допомогою полімеразної ланцюгової реакції або тесту на антитіла.
Усі пацієнти отримували лікування за допомогою стандартних протоколів COVID-19, які включали антибіотик та протизапальні препарати. Потім дослідники рандомізували учасників у дві однакові за чисельністю групи.
Вчені давали учасникам з першої групи одну дозу вітаміну D3 у 200 000 одиниць, розчинену в арахісовій олії. Пацієнти з групи II отримували плацебо в арахісової олії.
Дизайн дослідження забезпечував можливість виявлення того, чи пов'язана висока доза вітаміну D з коротшою госпіталізацією – але вчені з’ясували, що це не так.
Дослідники також не отримали доказів того, що вітамін D зменшує ймовірність госпіталізації хворих у відділення реанімації і інтенсивної терапії, не виявили вчені і зменшення ймовірності потреби у інтубації після введення вітаміну.
Вітамін D також не мав впливу на смертність, хоча Перейра й застерігає, що перед тим, як дослідники зможуть зробити остаточні висновки щодо цього, потрібно провести більш масштабне дослідження з більшою кількістю учасників.
Дослідження остаточно розвіює надію на те, що вітамін D міг би стати «панацеєю» для лікування COVID-19.
З іншого боку співавтор Бруно Гуалано (Bruno Gualano), вчений з університету Сан-Паулу, каже: «Водночас це не означає, що постійне вживання вітаміну D не може мати певного благотворного ефекту».
Стверджуючи, що одна велика доза вітаміну D не є рішенням проблеми COVID-19 з важким перебігом, водночас Перейра зараз проводить нове дослідження, яке має на меті визначити, чи впливає дефіцит вітаміну D на здатність людини долати SARS-CoV-2.
Перейра також прагне встановити кількість вітаміну D, яку людина повинна мати в крові, щоб зміцнити здоров’я. Цей поріг буде змінюватися залежно від особливостей індивіда. Молодші, як правило, здорові люди повинні мати принаймні 20 нанограмів вітаміну на мілілітр крові (нг/мл), тоді як, наприклад, для літніх людей та хворих на остеопороз мінімум становить 30 нг/мл.
Перейра вважає, що ідеальним підходом є визначення рівня вітаміну D в крові у кожному індивідуальному випадку за допомогою нескладного аналізу, і призначення відповідних добавок у разі виявлення дефіциту цієї речовини.