Скринінг резистентності до антибіотиків при інфекційних діареях у дітей

Останнім часом, на жаль, ефективність антибіотиків у лікуванні інфекційних захворювань, у тому числі діареї, стає все меншою. Причиною цього є поява великої кількості штамів мікроорганізмів, які мають стійкість (резистентність) до антибактеріальних препаратів.

Резистентність мікроорганізмів до антибактеріальних засобів є основним чинником, що обмежує антибактеріальну терапію, та однією з причин невдалого лікування антибактеріальними препаратами. У світі щороку публікується близько 20 тис. статей з приводу поширення антибіотикорезистентності, що вказує на актуальність цієї проблеми.

До механізмів резистентності мікроорганізмів належать:

• модифікація мішені;
• вплив на транспорт антибіотиків у бактеріальну клітину або збільшення виведення його з клітини;
• інактивація або детоксикація антибіотиків у проміжному середовищі;
• блокування метаболічної чутливості до антибіотиків;
• скорочення умов, необхідних для метаболізму;
• надлишок синтезу ферментів;
• метаболічний антагонізм.

Зважаючи на те що властивості збудників та їх чутливість стосовно антибактеріальних засобів постійно змінюються, на практиці лікарю-інфекціоністу необхідно враховувати дані про резистентність до антибактеріальних препаратів у конкретній місцевості у разі призначення антибактеріальної терапії.

З цією метою проведено аналіз клініко-бактеріологічного обстеження 174 дітей віком від 0 до 14 років, що лікувалися в інфекційному відділенні з 2003 по 2004 рік.

Гострий сальмонельоз діагностовано у 110 (63,2%) хворих, гостра дизентерія – у 64 (36,8%).

Якщо в 2002 році переважали інфекційні діареї, спричинені сальмонельозами (83%), то в 2003 році на долю шигельозів припадає 53%, а в 2004 році – уже 58%.

У першій групі хворих серед виділених сальмонел переважали Salmonellae thyphimurium – 83 (75,5%) випадки, решта – Salmonellae enteritidis – 19 випадків, Salmonellae java – 4 випадки, Salmonellae virchow – 2 (1,8%) випадки та по одному – Salmonellae nowport і Salmonellae bovis (1,8%).

Чутливість до антибіотиків визначали за допомогою диско-дифузійної техніки (метод Кирбі-Майєра). Застосовували антибактеріальні препарати: ампіцилін, гентаміцин, левоміцетин, канаміцин, цефазолін, цефтріаксон, карбеніцилін, офлоксацин.

Найчастіше резистентність Salmonellae thyphіmurium визначалася до ампіциліну, левоміцетину, фуразолідону, цефазоліну, канаміцину та карбеніциліну. Причому була помітна тенденція до зростання резистентності до деяких антибіотиків (табл. 1).

Стосовно сальмонел інших серотипів резистентність найчастіше відмічали до ампіциліну, фуразолідону, левоміцетину (табл. 2).

Отже, протягом трьох років зростає резистентність Salmonellae thyphimurium до гентаміцину, левоміцетину. Крім того, Salmonellae thyphimurium на даний час є високорезистентною до цефалоспоринів IIІ покоління. Майже в 93% випадків сальмонели виявилися мультирезистентними (4 і більше антибіотиків).

Щодо другої групи хворих, то Shigella Flexnerі 2а виділена в 34 (53%) випадках, а Shigella Sonnei – в 30 (47%) випадках.

Чутливість антибіотиків визначали також за допомогою диско-дифузійної техніки.

Набір антибіотиків був той же, що і в групі хворих на сальмонельози.

Резистентність найчастіше відмічали до левоміцетину, гентаміцину, ампіциліну та фуразолідону (табл. 3).

На сьогодні Sh. Flexneri 2a та Sh. Sonnei також є мультирезистентними, висока чутливість їх зберігається лише до фторхінолонів, а Sh. Sonnei також до цефалоспоринів III покоління.

Висновки

1. Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості хворих на сальмонельози (у тому числі на Salmonellae thyphimurium) на тлі зростання захворюваності на дизентерію.
2. Виділені сальмонели thyphimurium та enteritidis, а також Sh. Flexneri 2a та Sh. Sonnei є мультирезистентними, причому відзначається тенденція до зростання резистентності до найбільш поширених антибіотиків.
3. На сьогодні сальмонели всіх серотипів та шигели Flexneri 2a та Sonnei мають високу чутливість лише до фторхінолонів.