Місцева антибактеріальна терапія в лікуванні запальних захворювань дихальних шляхів у дітей

В останні роки відмічається стабільний ріст кількості дітей, котрі часто хворіють респіраторними захворюваннями, значною частиною яких є бронхіти. У пульмонології дитячого віку бронхіт є одним з найпоширеніших інфекційних захворювань респіраторного тракту (75-250 випадків на 1000 дітей на рік). На сьогодні існує велика кількість невирішених питань, пов’язаних з термінологією, етіологією та патогенезом цього захворювання, а також з вибором тактики терапії [1, 2].

Незважаючи на достатньо великий арсенал лікарських засобів, терапія бронхітів не завжди є ефективною. При цьому найбільш складним в тактиці лікування запальних процесів дихальних шляхів слід визнати питання про призначення та вибір антибактеріальної терапії. Показаннями до призначення системних антибіотиків при бронхітах у педіатрії є наявність виражених симптомів інтоксикації та тривалої фебрильної температури (більше ніж 3 доби), які вказують на бактеріальну природу запального процесу, особливо в групі дітей раннього віку, а також у дітей всіх вікових груп з несприятливим преморбідним фоном, здатним створити реальну загрозу розвитку пневмонічного процесу [2].

Останнім часом нераціональне та не завжди виправдане застосування системних антибіотиків при лікуванні захворювань дихальних шляхів сприяє розвитку стійких штамів та збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Безперечним фактом є те, що так зване профілактичне застосування антибіотиків не має позитивного впливу на процес одужання й навіть шкідливе (негативний вплив на імунітет, алергія, дисбактеріоз, шлунково-кишкові розлади та ін.). Негативні ефекти чинять і сульфаніламідні препарати, які нерідко застосовуються при терапії бронхітів у дитячому віці. Альтернативою такому лікуванню є застосування антибіотиків місцевої дії. Інгаляційна форма препарату дозволяє доставити активну субстанцію в достатній терапевтичній дозі в уражену ділянку слизової оболонки респіраторного тракту. Ефективність місцевої антибактеріальної терапії залежить від ряду факторів [3]: характеру мікробної флори респіраторного тракту; спектру дії антибіотика; резистентності бактерій до місцеводіючого антибіотика; важкості перебігу захворювання; можливості резорбції препарату та його системної дії; діаметра часток препарату, від чого залежить ступінь його проникнення в дихальні шляхи; алергізуючого впливу на пацієнта; ступеня токсичної дії на організм.

У зв’язку з вищевказаним великий інтерес представляє інгаляційний антибактеріальний препарат Біопарокс. Активною речовиною Біопароксу є фузафунгін. Біопарокс діє місцево, він не всмоктується та не потрапляє у кровотік.

Спектр антибактеріальної активності Біопароксу охоплює переважну більшість патогенних мікроорганізмів, що викликають інфекції дихальних шляхів. Численні бактеріологічні дослідження [4, 5] показали, що Біопарокс впливає на більшість патогенних мікроорганізмів: стафілококи, стрептококи та пневмококи, моракселу та атипові мікроорганізми (мікоплазми, легіонели). Необхідно відзначити, що роль легіонел останнім часом зростає у зв’язку зі збільшенням міграційних процесів серед населення. За даними різних авторів, до 35% дітей та підлітків є носіями мікоплазми, що може призвести до розвитку рецидивуючих запальних захворювань. Доведено, що фузафунгін діє бактеріостатично. Незважаючи на відсутність прямої антибактеріальної активності проти гемофільної палички, виявлена здатність Біопароксу запобігати адгезії даного збудника на клітинах епітелію in vitro  [6, 7].

Крім того, Біопарокс має стійку антибактеріальну активність по відношенню до бактеріальних штамів, у яких сформувалася резистентність до системних антибіотиків, зокрема метицилінрезистентних стафілококів [4].

У зв’язку з появою та розповсюдженням бактеріальної резистентності  стабільність антибіотика набуває особливої цінності. На сьогодні немає повідомлень про випадки розвитку прямої або перехресної бактеріальної резистентності до фузафунгіну [8]. Це робить можливим лікування Біопароксом тривалий час або повторними курсами без ризику утворення мультирезистентних штамів.

Крім того, Біопарокс має протигрибкову активність, особливо по відношенню до Candida albicans, й, таким чином, на відміну від інших антибіотиків знижує ризик розвитку вторинного кандидозу.

Окрім антибактеріальної активності, фузафунгін також має протизапальні властивості, що дозволяє йому безпосередньо впливати на збудника інфекції та зменшувати прояви запалення. Біопарокс значно знижує продукцію вільних радикалів та вивільнення протизапальних медіаторів шляхом активації макрофагів без впливу на фагоцитоз. Встановлено, що фузафунгін пригнічує виділення молекул міжклітинної адгезії (ICAM 1), знижує активацію Т-лімфоцитів, запобігає вивільненню факторів запалення (цитокінів), впливає на активність макрофагів [9, 10, 11 ].

Саме протизапальною дією при одночасній підтримці фагоцитарної функції макрофагів можна пояснити  ефективність Біопароксу при вірусній природі запалення, незважаючи на те, що прямої дії на різні віруси препарат не має.

Фузафунгін попереджує та зменшує активність запального процесу в бронхах. При запаленні він запобігає застою, набряку та деепіталізації, сприяє підтримці функції війкового епітелію [12].

Аерозольні частки Біопароксу проникають на всі рівні дихальних шляхів, так як середній розмір частки в діаметрі становить 0,78 мікрона, а у більш ніж 98% часток – менш ніж 0,5 мікрона. Біопарокс є монодисперсним мікронним аерозолем,  ефективним при лікуванні інфекцій дихальних шляхів – від синуситів до бронхітів. Розмір часток Біопароксу залишається стабільним і не збільшується при контакті зі слизовою оболонкою, що пов’язано з їх негігроскопічністю. Це є ще однією позитивною відзнакою Біопароксу від інших інгаляційних препаратів, розмір часток лікарських речовин яких збільшується в присутності водяних парів у дихальних шляхах і вони не потрапляють нижче звужених ділянок респіраторного тракту.

Кожна інгаляція забезпечує введення більше ніж 350 млн. часток Біопароксу безпосередньо у вогнище інфекції. Кожний інгалятор містить 400 мірних доз та випускається з двома насадками для лікування інфекцій порожнини носу й придаткових пазух носу та глотки, гортані, трахеї й бронхіального дерева. Жорсткий контейнер містить портативний генератор мікронних часток, а дозуючий клапан забезпечує надходження точної та постійної дози препарату.

Численні дослідження, проведені за кордоном та в нашій країні, показали, що Біопарокс має виражений терапевтичний ефект при лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів як у дорослих, так і у дітей [13, 14, 15, 16].

Метою нашого дослідження було вивчити ефективність та переносимість Біопароксу при лікуванні респіраторних захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей. Під спостереженням знаходилося 48 дітей віком від 4 до 15 років. У 4 хворих був гострий трахеїт, у 21 – гострий бронхіт, у 15 – загострення рецидивуючого бронхіту. Майже у всіх хворих визначений легкий перебіг захворювання. Крім того, у нашому дослідженні Біопарокс призначався й дітям з респіраторною інфекцією, яка виникала на фоні бронхіальної астми у стадії ремісії (8 хворих). Відомо, що приєднання респіраторної інфекції дуже часто призводить до загострення бронхіальної астми. Це визначає доцільність застосування в ранні терміни захворювання антибактеріальних препаратів, які володіють мінімальними системними побічними діями.

Переважна більшість хворих отримували Біопарокс у дозі 4 вдохи через рот 4 рази на добу, 7 пацієнтів отримували 4 вдохи в кожний носовий хід та 4 вдохи через рот 4 рази на добу. Курс лікування становив 7-10 днів у залежності від зникнення симптомів захворювання. За показаннями додатково хворі отримували симптоматичну терапію: вітаміни, протикашльові препарати, муколітики. 18 (37,5%) із обстежених пацієнтів отримували Біопарокс у комбінації з протизапальним препаратом Ереспал (Фенспірид).

Проведені спостереження показали, що найбільш типовою скаргою у дітей був кашель. Кашель спостерігався у всіх хворих і мав різноманітний характер. Сильний, грубий, завзятий кашель зустрічався у 64,6% випадків. Кашель носив періодичний, приступоподібний або ж постійний характер. При вологому кашлі переважало виділення слизуватого або слизувато-гнійного харкотиння.

Крім кашлю у дітей, що спостерігалися, досить часто зустрічалися й інші скарги: ознаки інтоксикації – у 25 хворих, субфебрильна температура – у 19, риніт – у 7, підвищена стомлюваність та слабкість – у 22, задишка – у 10 хворих. При аускультації лгень сухі та різнокаліберні вологі хрипи вислуховувалися у 40 хворих. У 32 (66,6%) пацієнтів на рентгенограммі органів грудної порожнини були відсутні інфільтративні та вогнищеві зміни у тканині легень, у 17 (53,1%) хворих відмічалося підсилення легеневого малюнку та поширення структури коренів легень.

Вираженість симптомів оцінювалася в балах від 0 до 3: 0 – відсутність скарг або симптомів, 1 – симптоми слабо виражені, 2 – помірно виражені та 3 – сильно. Оцінку проводили до початку лікування та в динаміці на фоні лікування на 3-й, 5-й та 7-10-й день лікування.

Динаміка основних симптомів захворювання відображена в таблиці.

Так, вже на 3-й день лікування Біопароксом кашель зменшився у 10 хворих, спостерігалося помітне зменшення в’язкості мокроти, яку виділяли хворі, кількості вологих та/або сухих хрипів. На 5-й день лікування Біопароксом більш ніж у половини хворих кашель зник або перейшов у помірний та незначний, достовірно зменшилася  кількість мокроти. Наприкінці лікування залишився незначний кашель у 3 хворих. У всіх дітей хрипи в легенях зникали протягом 5-7 днів.

Середня тривалість основних симптомів при лікуванні Біопароксом: кашель – 6,33 + 0,38 дні; температурна реакція – 2,19 + 0,21; інтоксикація – 2,65 + 0,21; хрипи у легенях – 5,36 + 0,53 дні.

У трьох пацієнтів кашель у процесі лікування набув гнійного характеру, зберігалася фебрильна температура тіла більше ніж 3 дні. Цим хворим було призначено антибіотики системної дії у поєднанні з Біопароксом.

Призначення Біопароксу хворим з бронхіальною астмою дозволило швидко ліквідувати симптоми гострого респіраторного захворювання та попередити розвиток загострення. При оцінці функції зовнішнього дихання ознак порушення бронхіальної проходимості не було.

Спостереження за хворими, які отримували лікування Біопароксом у комбінації з Ереспалом, свідчить про високу ефективність такої комбінованої терапії. Необхідно зазначити доцільність наведеної комбінації, оскільки Біопарокс забезпечує локальну антибактеріальну дію, а Ереспал з його високим тропізмом до слизової оболонки дихальних шляхів та унікальним механізмом дії надає протизапальну, антигістамінну та антибронхоконстрикторну дію. У хворих, що отримували комбіновану терапію Біопароксом з Ереспалом спостерігалася швидка зворотна динаміка основних симптомів захворювання та показників активності запального процесу, скорочення тривалості захворювання, не виникало потреби у призначенні інших симптоматичних препаратів. Комбінація Біопароксу та Ереспалу дозволяє досягти швидкого клінічного ефекту та уникнути призначення протизапальних, муколітичних та антигістамінних засобів для лікування бронхіту в дітей.

Оцінка ефективності лікування препаратом Біопарокс як одужання та значне покращення була у 93,8% хворих. При лікуванні Біопароксом не було відмічено побічних та небажаних симптомів. Переносимість препарату була оцінена як «відмінна» та «дуже добра» у 100% хворих.

На підставі даних інформаційних джерел та результатів власного  дослідження можна зробити висновок, що Біопарокс є препаратом широкого спектра дії, нетоксичний, не викликає побічних реакцій, має високу клінічну та бактеріологічну ефективність при лікуванні гострих та загостренні хронічних запальних захворювань нижніх дихальних шляхів, таких як гострий трахеїт, бронхіт, загострення рецидивуючого бронхіту. Крім того, Біопарокс може застосовуватися при респіраторних інфекціях у дітей з бронхіальною астмою з метою попередження розвитку її загострення; у якості монотерапії або у сполученні з системними антибіотиками у тих випадках, коли призначення їх необхідно. Біопарокс не застосовується при лікуванні дітей віком менш ніж 2,5 року із-за можливості розвитку ларингоспазму.

Таким чином, Біопарокс може бути препаратом вибору при інфекціях респіраторного тракту, які викликані чутливою до нього вірусно-бактеріальною флорою та рекомендуватися для широкого використання в умовах стаціонару та в амбулаторній практиці при лікуванні позалікарняних інфекцій нижніх дихальних шляхів у дітей.

Література

1. Самсыгина Г. А. Антибиотики в лечении острых бронхитов у детей //Лечащий Врач. – 2001. – № 1. – С. 21-26.

2. Сучасні підходи до діагностики, профілактики рецидивуючих і хронічних бронхітів у дітей / Ю.Г. Антипкін, Л.П. Арабська, О.А. Смірнова та співавт. – Київ, 2003. – 122 с.

3. Белоусов Ю.М. Антимикробная терапия // Русский медицинский журнал. – 1998. – Т.2. – № 12.

4. German-Fattal M. Fusafungine: an antimicrobial agent for the local treatment of respiratory tract infections // Clin Drug Invest.- 1996.- №12. – р. 306-317.

5. Жерман-Фатталь М. Современные представления об антибактериальном спектре фузафунжина // Клиническая антибиотикотерапия. – 2001. – № 5-6 (13-14). – С. 40-42.

6. Barth V. et al. Местная антибактериальная терапия заболеваний верхних дыхательных путей. – Москва, 2000. – С. 12-16.

7. Michele German-Fattal. Антибактериальная устойчивость. Новое в клинической практике. – Москва, 2000. – С.18-19.

8. Samolinski B., Zawisza E., Kaminski J. Assessment of fusafungine’s efficacy and tolerance in upper respiratory infections // Med. Sci. Monit. – 1996. – №2. – p. 650 – 656.

9. German-Fattal M.,Lecert F., Berrih-Aknin S. Expression of intercellular adhesion molecule 1 (ICAM-1) on human alveolar macrophages // Ann Pharm Fr. – 1995. – №53. – p. 97-110.

10. Cosset A.,B. Wallaret, O. Grambes et all. Fusafungine inhibits the production of anion superoxyde and cytokines by human alveolar macrophages // Eur. Respir. J.-1996. – №9, suppl. 23. – 2860.

11. Otori N, Paydas G, Stierna P, Westrin KM. The anti-inflammatory effect of fusafungine during experimentally induced rhinosinusitis in the rabbit // Eur Arch Otorhinolaryngol.-1998. – № 225. – р. 195-201.

12. Streed K.P., Hooper G., Brickwell J., Newsman S.P. The oropharyngeal and lung deposition patters of fusafungine MDI spray delivered by HFA 134a propellant or by CFC 12 propellant // Int. J. Pharm. – 1995. – № 123. – p. 291-293.

13. Яблонева В.Н. Топическая антибактериальная терапия острых ринусинуситов у детей препаратом Биопарокс // Вопросы современной педиатрии. – 2003. – Т. 2, № 2. – С.88-90.

14. Лучихин Л.А., Буяновская О.А., Деревянко С.Н., Паукова М.В. Эффективность лечения Биопароксом острых воспалительных заболеваний верхних дыхательных путей // Вестн. оторинолар. – 1996. – № 2. – с. 38-42.

15. Овчинников Ю.М. Местная антибактериальная терапия в лечении острых респираторных заболеваний (по результатам исследования 4130 пациентов) // Лечащий Врач. – 2000. – № 4. – С.18-26.

16. Коровина Н.А., Овсянникова Е.М. Возможности местной антибактериальной терапии при респираторной инфекции у детей // Вопросы современной педиатрии. – 2002. – Т. 1 – С. 22-26.