Метеоризм: етіологія, патогенез, лікування

Метеоризмом називається надмірне скупчення газів в шлунково-кишковому тракті (ШКТ), перш за все в товстому кишечнику, за рахунок їх підвищеного утворення або недостатнього виведення. Це один із найбільш частих симптомів захворювань органів травлення.

Підвищене газоутворення в петлях кишки (флатуленція), бурчання в животі, відходження газів, що супроводжується специфічним звуком та неприємний запах іноді можуть приносити людині більше неприємностей, ніж навіть поява гострого болю в животі. Часта поява метеоризму може викликати не тільки відчуття дискомфорту, але і стати причиною соціальних конфліктів, напружених відносин на роботі і в сім’ї.

Симптом здуття живота не має вікових рамок і відноситься до числа найбільш поширених, так як спостерігається більш ніж у 85% хворих гастроентерологічного профілю.

Здуття живота відзначається приблизно у 24-97% пацієнтів із функціональними розладами шлунково-кишкового тракту (ФРШКТ), часто виникає у хворих з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), захворюваннями підшлункової залози та жовчного міхура, передменструальним синдромом, порушенням кишкової моторики. Хворі, які страждають на синдром подразненого кишечника (СРК) із здуттям живота, частіше звертаються до лікаря, а вплив їх хвороби на якість життя більш виражений, ніж вплив СРК без здуття живота.

Поширеність функціонального здуття живота у дорослих в США коливається від 6% до 31%, в середньому сумарна оцінка поширеності становить 15,9%, у жінок частіше (19,2%), ніж у чоловіків (10,5%).

Здуття живота епізодично зустрічається практично і у практично здорових людей і, як правило, чітко пов’язане з особливостями харчування. Так, за результатами популяційного дослідження, проведеного в Росії серед практично здорових респондентів, було встановлено, що впродовж останнього тижня ознаки метеоризму відзначали – 28%, останнього місяця – 44%, останнього року – 62% опитаних.

Висока варіабельність показника поширеності здуття живота пов’язана, по-перше, з різним сприйняттям терміну. Пацієнти і лікарі по-різному трактують зміст цього поняття (як варіант суб’єктивного відчуття повноти і роздування живота; появи твердості і напруги передньої черевної стінки; надлишкового утворення й відходження газів; і як об’єктивне збільшення обхвату живота, і, нарешті, як прояв будь-яких інших диспепсичних скарг).

По-друге, деякі пацієнти, які страждають від здуття живота, протягом тривалого часу не звертаються за медичною допомогою, зокрема, через морально-етичні комплекси, які супроводжують надмірне утворення газів в кишечнику, з іншого боку, частина людей ігнорує ці симптоми, вважаючи їх малозначущими для загального здоров’я. Все це не тільки ускладнює епідеміологічну оцінку синдрому, але і не дозволяє сформулювати діагностичні критерії, зручні для клінічної практики і об’єктивної оцінки ефективності медикаментозного лікування.

У новій редакції Римських критеріїв IV функціональне абдомінальне здуття / розтягнення живота як і раніше складає значну частину великої групи функціональних гастроінтестинальних розладів взаємодії ШКТ – ЦНС.

Гази в шлунково-кишковому тракті: джерела, якісний склад, кількість

Звідки ж беруться гази в шлунково-кишковому тракті?

Перш за все це повітря, яке заковтується, гази, що утворюються в просвіті самої кишки, а також проникають в просвіт внаслідок дифузії з кровоносних судин. У нормі у здорової людини в шлунково-кишковому тракті міститься в середньому 200 мл газів.

Існує думка, що основне джерело газів в шлунково-кишковому тракті – це повітря, що проковтнули. Дійсно, при кожному ковтку (а здорова людина за добу робить близько 600 ковтальних рухів) в шлунок потрапляє 2-3 мл повітря. Деякі люди ковтають надмірну його кількість, до цього призводить кваплива їда з поганим пережовування їжі, заковтування великих шматків їжі, жування жувальної гумки, розмова та куріння під час прийому їжі. Крім того, відомо, що з кожними 10 мл випитої рідини в шлунок потрапляє близько 17 мл повітря, тобто в середньому більше 2,5 л в день. Пацієнти із захворюваннями носоглотки, гіперсалівацією, погано підібраними зубними протезами ковтальні рухи здійснюють частіше, що також призводить до збільшення об’єму заковтуваного повітря. Деяка кількість повітря видаляється зі шлунку мимовільно або при відрижці, велика ж частина надходить у кишечник.

Видалення газів із просвіту шлунково-кишкового тракту у здорової людини відбувається за рахунок відрижки, через пряму кишку, дифузії в кров і виділення із повітрям, що видихається. Слід визнати, що ці процеси недостатньо вивчені, а показники норми не зовсім чітко визначені. Відрижка у здорової людини може спостерігатися кілька разів на день, переважно після їжі і не має запаху. Частота виділення газів через пряму кишку в нормі оцінюється як 13-21 разів за добу. Норма може варіювати в залежності від особливостей харчування.

На тлі звичайного харчування (яку, зокрема, включає в раціоні 200 г тушкованої квасолі) через пряму кишку відходить близько 600-700 мл газів – суміш водню (Н₂), метану (СН₄), оксиду вуглецю (СО₂).

Джерелом утворення оксиду вуглецю є взаємодія кислот з гідрокарбонатом, що містяться в секреті підшлункової залози: Н + + HCO3- → CO₂ + Н₂О. Головним чином в цій реакції бере участь соляна кислота шлунка, в меншій мірі – жирні кислоти, що вивільняються при розщепленні нейтрального жиру і органічних кислот, які виділяються в процесі життєдіяльності бактерій. При вживанні великої кількості жирної їжі може відзначатися надмірне утворення вуглекислого газу.

Приблизно 75% кишкових газів утворюється в процесі ферментної діяльності бактерій – як результат переробки компонентів їжі, різних речовин і ендогенних глікопротеїнів. Бактерії виділяють водень, метан, а також певну кількість сполук азоту і сірки, що мають неприємний запах. Продуцентами водню є такі бактерії, як Bacteroides clostridiformis, Fusobacterium necrophorum, Escherichia coli, Citrobacter spp., Enterobacter spp. та ін. Метан утворюється в результаті метаболізму кишкових бактерій, головним чином Methanobrevibacter smithii. Приблизно у 1/3 дорослого населення кількість цих бактерій і, відповідно, концентрація метану в фекаліях підвищені. Активним продуцентом аміаку є Bacteroides fragilis.

Роль кишкової мікрофлори в надмірному газоутворенні досліджена недостатньо. Мабуть, різна схильність практично здорових людей до метеоризму пояснюється відмінностями в складі мікрофлори. В одному з досліджень показано, що у пацієнтів, які страждають на підвищене газоутворення, на тлі вживання їжі, що сприяє утворенню газів, відзначаються коливання в складі кишкової мікрофлори, тоді як у здорових осіб – ні. Збільшення вмісту Bacteroides fragilis і Bilophila wadsworthia корелювало з вираженістю газоутворення.

В даний час вивчення ролі порушень бактеріальної флори кишечника у виникненні проявів метеоризму триває. Так, було встановлено, що є деякі видові відмінності в мікробіомі здорових людей і пацієнтів із здуттям живота. У моделях на тваринах показано, що зменшити вісцеральну чутливість здатні два мікробних штами: Bifidobacterium infantis і Lactobacterium acidophilus.

При перетравленні складних вуглеводів (полісахаридів – клітковини, целюлози, крохмалю) в товстій кишці відбувається бродіння, а при розщепленні білків (амінокислот) – гниття. Бродіння і гниття – це взаємопов’язані фізіологічні процеси. У разі інтенсивних бродильного і гнилісного процесів утворюється надмірна кількість кишкових газів.

Посилювати порушення фізіологічних процесів в організмі можуть продукти харчування, що призводять до підвищеного газоутворення, а також обсяг вживаної їжі. Відомо, що до підвищеного газоутворення призводить вживання наступних продуктів: всі різновиди капусти (білокачанна, червонокачанна, брокколі, брюссельська, кольорова), всі види бобових (горох, квасоля, соя, сочевиця, боби), сира цибуля, ріпа, артишоки, молоко і молочні продукти, в т. ч. кисломолочні. У меншій мірі до підвищеного газоутворення призводить вживання газованих напоїв, яблук, груш, бананів, персиків, кавунів, моркви, родзинок, селери, хліба, грибів, цільнозернових продуктів, пшениці, висівок, крахмалевмісних продуктів (макарони, свіжий хліб, картопля, кукурудза).

Незважаючи на те, що в цьому переліку знаходяться багато продуктів, від них не слід відмовлятися, так як всі вони необхідні для організму, містять основні поживні речовини, вітаміни, мінерали та мікроелементи, амінокислоти. Необхідно правильно поєднувати і обробляти ці продукти.

Так, наприклад, всі смажені, мариновані і копчені страви, незалежно від їх корисності, будуть збільшувати кількість газів, а варені, парені і запечені – в меншій мірі сприяють підвищеному газоутворенню. Вживання свіжих фруктів і овочів стимулює утворення великої кількості газів, але таке явище зберігається протягом перших 3-4 днів, потім свіжі овочі і фрукти переносяться добре і не сприяють підвищеному газоутворенню.

Підтвердити зв’язок надлишкового відходження газів із цими продуктами допомагає пробна елімінаційна дієта. Показано, що у значної частини пацієнтів із функціональною патологією кишечника здуття і інші скарги регресують при виключенні продуктів FODMAPs.

Час прийому в їжу тих чи інших продуктів теж впливає на процес газоутворення – більшість продуктів, що призводять до підвищеного газоутворення, краще вживати в першій половині дня.

Важливу роль відіграє фізична активність, яка покращує моторику кишечника і сприяє виведенню газів з кишечника.

Порушення діяльності ферментної системи може також призводити до того, що велика кількість неперетравлених залишків їжі потрапляє в нижні відділи травного тракту. В результаті цього значно активізуються процеси гниття і бродіння з виділенням великої кількості газів. Порушення ферментної системи можуть виникнути при незбалансованому харчуванні, а також при різних ураженнях верхніх відділів травного тракту (гастрит або дуоденіт, панкреатит, холецистит, жовчно-кам’яна хвороба, гепатит).

Ще одним механізмом виникнення метеоризму є порушення моторики кишечника з розвитком парезів після різних операцій на черевній порожнині. Уповільнення пасажу харчових мас сприяє посиленню бродильних і гнильних процесів із підвищеним газоутворенням. Утворені гази, в свою чергу, скупчуються в просвіті малорухомої кишки, викликають нападоподібний біль.

Різні нервові розлади, емоційні перевантаження також можуть стати причиною розвитку метеоризму. Перезбудження нервової системи може викликати спазм гладкої мускулатури кишечника. При цьому сповільнюється перистальтика. Гази, що скупчуються, перерозтягують кишку і викликають больові відчуття. Пацієнти з розладами харчової поведінки (anorexia nervosa, булімія) нерідко фіксовані на відчутті здуття живота.

Таким чином, в залежності від етіології та патогенезу, умовно можна виділити кілька видів метеоризму:

аліментарний (виникає, наприклад, при значній кількості неперетравлюваної клітковини в раціоні);
дигестивний (виникає в результаті порушення процесів порожнинного травлення, наприклад, при панкреатиті, жовчно-кам’яній хворобі);
при надмірному бактеріальному рості в тонкій кишці (надлишковий ріст бактерій у тонкій кишці призводить до того, що бактеріальне розщеплення харчового субстрату починається вже у верхніх відділах тонкої кишки, в результаті чого звільняється велика кількість газів);
механічний (при пухлинах, стенозах кишки);
динамічний (внаслідок порушень рухової функції шлунково-кишкового тракту);
циркуляторний (при порушеннях кровообігу);
психогенний (за рахунок спазму гладкої мускулатури кишки і уповільнення перистальтики);
висотний (внаслідок зниження атмосферного тиску при підйомі на висоту, коли гази розширюються і їх тиск в кишечнику збільшується).

У той же час варто розділяти два поняття – здуття живота і підвищене газоутворення.

Здуття – це відчуття важкості, відчуття розпирання в животі, живіт може збільшуватися в розмірі, але при цьому кількість газів може бути нормальною. Здуття відбувається при скупченні газів в кишечнику через порушення їх виведення. Не завжди підвищене газоутворення супроводжується здуттям живота, якщо виведення газів відбувається безперешкодно через пряму кишку.

Виділяють три основні групи скарг, характерні для метеоризму:

Надлишкова відрижка;
Здуття живота (в англомовних публікаціях позначається як «bloating»), збільшення обхвату живота («distention»);
Надмірне відходження газів, або флатуленція («flatus»).

Здуття живота може описуватися пацієнтами як відчуття розпирання в животі, минуче збільшення окружності живота, «тісний одяг». Цей симптом недостатньо специфічний; він може відзначатися як при функціональних розладах (функціональна диспепсія, синдром подразненого кишечника, аерофагія), так і органічних захворюваннях, часом дуже небезпечних (гастропарез – діабетичний, вірусний, медикаментозний; синдром надлишкового бактеріального росту в кишечнику, рак яєчника, колоректальний рак).

Дуже важливо виділяти випадки здуття живота, які вперше виникли в середньому і літньому віці. Це потрібно розцінювати як симптом тривоги. Таким пацієнтам необхідно проводити дослідження для виключення раку яєчника та колоректального раку.

Відчуття здуття може спостерігатися:

при істинному підвищенні утворення газів – при захворюваннях, що перебігають із синдромом мальабсорбції та вторинним надлишковим бактеріальним ростом в кишечнику (абсолютній або відносній панкреатичній недостатності, дисахаридазній недостатності, глютеновій ентеропатії, хворобі Крона та ін.);
при вживанні великої кількості їжі, що сприяє газоутворенню – розчинної клітковини, бобових, продуктів, що містять дріжджі;
при затримці газів в просвіті і порушенні їх відходження внаслідок порушень моторики (при підвищеній спастичній активності утворюються «пастки газу», при зниженій пропульсивній активності порушується просування газів);
в умовах підвищеної чутливості стінки кишечника до розтягування звичайним обсягом газу – вісцеральній гіперчутливості (при синдромі подразненого кишечника, функціональному здутті).

Тобто, відчуття здуття живота не у всіх випадках відображає істинний метеоризм.

Те ж можна сказати і про симптом «тісного одягу», збільшення обхвату живота. Хоч ця ознака може бути поміченою оточуючими людьми і піддається об’єктивному вимірюванню, далеко не завжди вона пов’язана з істинним збільшенням газоутворення. В основі розтягування живота може лежати диссинергія м’язів черевної стінки, яка найбільш характерна для функціональних хвороб кишечника (переважно у жінок) і передменструального синдрому.

Відчуття здуття живота може виступати як прояв вісцеральної гіперчутливості навіть при невеликих обсягах газу. Підвищена чутливість може спостерігатися як при функціональних, так і органічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту; вона формується в умовах запалення, стресу на певній генетичній основі як результат перебудови синаптичної передачі в нервовій системі кишечника і ЦНС.

Надмірна кількість газів в кишечнику має два клінічних аспекти:

формування клінічних симптомів;
перешкоди для інструментальної візуалізації органів черевної порожнини і заочеревинного простору.

Клініка

Наявність метеоризму створює істотний дискомфорт для пацієнта, так як з’являється неприємний запах з рота, відрижка, бурчання в животі, імперативні позиви на дефекацію, біль і здуття живота, підвищена кількість і зловонність газів, що випускаються; мимовільне випускання газів, що може послужити приводом для розвитку неврозу. Таким чином, наявність метеоризму грає велику роль в обмеженні соціальних контактів, що в свою чергу призводить до значного зниження якості життя.

Підвищений вміст газів у кишечнику веде до розтягування кишечника, стимулює тим самим перистальтику, викликаючи больову симптоматику. У той же час чіткої кореляції між вмістом газів в кишечнику і клінічними проявами метеоризму не спостерігається, що пов’язано зі значною індивідуальною варіабельністю інтерорецепції. У пацієнтів з низьким порогом реагування інтерорецепторів кишечника виражена клінічна картина може спостерігатися при незначному газоутворенні, а в осіб із високим порогом реагування скарг не відзначаються навіть при значному утворенні газів в товстій кишці.

Крім того, наявність надлишкової кількості газів призводить до порушення порожнинного травлення.

Органічні речовини (білки, жири, жовчні кислоти, мукополісахариди, слиз, мила), що знаходяться в рідкому вмісті кишечника, мають властивості піноутворювачів. Вільна енергія цих речовин і сили поверхневого натягу, що діють на межі двох середовищ (газ – рідина), призводять до утворення структур з мінімальною поверхнею, забезпечуючи стабільність. Такій мінімальній умові поверхні відповідає куляста форма крапель в системі «рідина в газі» (краплі води в газовій кишкової суміші) або бульбашки газу в рідкому середовищі. Таким чином, гази містяться в кишечнику у вигляді піни, утвореної безліччю газових бульбашок, розділених рідинними прошарками різної товщини. При збільшенні кількості газів обсяг піни, що покриває поверхню слизової оболонки кишки, також зростає, що, в свою чергу, ускладнює порожнинне і пристінкове травлення, формуючи замкнуте коло.

Подготовка до ендоскопічного дослідження

Відомо, що якість отримуваної в процесі ендоскопічного дослідження (езофагогастродуоденоскопії (ЕГДС) або колоноскопії) інформації, можливість ретельного огляду слизової оболонки всіх відділів травного тракту залежать не тільки від навичок лікаря і використовуваного обладнання, а й «чистоти» досліджуваного органу.

Детальному огляду слизової оболонки (в першу чергу верхніх відділів шлунково-кишкового тракту) досить часто перешкоджають різні нашарування на її поверхні.

Однак, якщо слиз, жовч або кров можна змити, видалити електровідсмоктувачем, звільнивши слизову для огляду, то нерідко повноцінному обстеженню перешкоджає наявність бульбашок газу на стінках шлунка, на стінках і в просвіті дванадцятипалої і тонкої кишки.

Утворення піни (дисперсної системи, що складається з безлічі бульбашок в рідині) посилюється при підвищеній продукції слизу, кровотечах, у хворих з хронічними захворюваннями органів травлення, у пацієнтів, які підлягали оперативним втручанням із резекцією шлунка, накладенням гастроентероанастомозу.

Пінистий секрет створює умови, при яких в ряді випадків проводити ЕГДС стає просто неможливо, оскільки на поверхні слизової оболонки виникають відблиски, що перешкоджають повноцінному огляду. Крупно- і мілкопухирчаста піна заліплює об’єктив ендоскопа, густим білястим шаром покриває значні площу слизової або істотно ускладнює маніпуляції у вузькому просвіті тонкої кишки при виконанні, наприклад, поліпектомії, при необхідності детального огляду області великого дуоденального сосочка, під час ендоскопічних досліджень в ургентних ситуаціях. У хворих зі шлунково-кишковою кровотечею наявність піни на стінках і в просвіті органу може бути серйозною перешкодою для виявлення джерела кровотечі, надання необхідної ендоскопічної допомоги.

Видалення такого секрету традиційними способами (відсмоктування, «здування») займає досить багато часу, і повністю видалити його вдається далеко не завжди. Часом при спробі видалити пінистий вміст виникає зворотна ситуація: у відповідь на введення повітря кількість піни збільшується, зводячи нанівець усі зусилля.

Крім того, не можна не зважати на те, що ендоскопічні дослідження, з якою б метою вони не виконувалися, часто є психологічною травмою для обстежуваного. Тому подовження тривалості огляду (часто необґрунтоване, пов’язане з неможливістю повноцінного огляду через наявність піни) може послужити додатковим травматизируючим фактором.

Терапія

Лікування метеоризму направлене на усунення причини підвищеного газоутворення і включає:

корекцію дієти;
лікування захворювань, що викликали метеоризм;
відновлення мікробіоценозу кишечника;
видалення газів, з просвіту кишки (із застосуванням лікарських препаратів).

Більшість експертів сходяться на думці, що лікування функціонального здуття живота повинно бути таким же, як і метеоризму, що поєднується з іншими функціональними або органічними захворюваннями.

Лікування починають з критичного аналізу їжі, що вживається. Крім чорного хліба, бобових (горох, квасоля, боби), капусти, шпинату, щавлю, винограду, солодких сортів яблук, малини, аґрусу, родзинок, фініків з раціону необхідно виключити газовані напої (квас, пиво, молоде вино), які підвищують бродильні процеси.

Овочі краще вживати у відвареному вигляді, приготовлені на пару, у вигляді пюре (наприклад, з моркви і буряка). Рекомендується розсипчаста каша з гречаної і пшеничної крупи; м’ясо, птицю, рибу краще готувати на пару, у вареному або запеченому вигляді.

Пацієнта слід попередити, що частий прийом великої кількості білкової їжі, особливо такої, що важко перетравлюється (свинина, баранина), може призвести до посилення метеоризму. Важливо дотримуватися правильного режиму харчування.

Їжу необхідно вживати 4-5 разів на день, невеликими порціями, ретельно пережовувати, під час їжі не бажано розмовляти або курити.

Необхідно також звернути увагу на своєчасне лікування запальних захворювань ротової порожнини та глотки, ретельний підбір зубних протезів.

Медикаментозне лікування

На даний час існує декілька груп препаратів, що дозволяють певних результатів у лікуванні метеоризму.

По-перше, це препарати, які нормалізують перистальтику і сприяють швидкому виведенню газів із кишечника. До них, зокрема, відносяться настої кропу, фенхеля, тмину та прокінетики.
По-друге, це адсорбенти. Вони здатні поглинати надлишкову кількість газів і разом з ними виводитися із організму. На жаль, ці препарати не відповідають усім вимогам до засобів для лікування метеоризму. При використанні адсорбентів із просвіту кишки разом з газами можуть видалятися мікроорганізми, мінеральні речовини і вітаміни, дефіцит яких згодом доводиться компенсувати.
До третьої групи медикаментозних засобів, які використовуються при явищах флатуленції, відносяться піногасники. Дія цих препаратів заснована на вивільненні газів із слизових бульбашок. Осадження піни зменшує загальний обсяг, відновлює природну абсорбцію газів через кишкову стінку, прискорює інтестінальний транзит і збільшує кумулятивну екскрецію газів.

Піногасники знайшли своє застосування не тільки для полегшення стану хворого при синдромі підвищеного газоутворення. Без їх застосування часом неможливо провести цілий ряд клінічних та інструментальних досліджень, зокрема, УЗД кишечника або ендоскопічний огляд шлунково-кишкового тракту.

В якості таких засобів протягом багатьох років широко застосовуються препарати, що містять симетикон – суміш полімеру диметсилоксану з діоксидом кремнію.

Симетикон не розчиняється у воді, швидко поширюється по межі середовищ і витісняє піноутворювачі з поверхневого шару плівки. При цьому він руйнує оболонки газових бульбашок у кишковому вмісті і сприяє виведенню газів із кишечника. Симетикон швидко і ефективно усуває ознаки підвищеного газонаповнення у кишечнику, не має побічних ефектів і вікових обмежень.

Ця речовина абсолютно інтактна стосовно тканин і середовищ, виводиться з організму без змін, не всмоктуючись через кишкову стінку, не впливаючи на роботу печінки і нирок, не порушуючи мікробіоценоз кишечника. Вона ніяк не впливає на обмін білків, жирів або вуглеводів, та не порушує всмоктування вітамінів, мінералів і мікроелементів. Його можна застосовувати тривалий час без якихось побічних реакцій.

Симетикон використовується в клінічній практиці більше 40 років. До теперішнього часу накопичений великий досвід його застосування для корекції клінічних симптомів метеоризму і для поліпшення результатів візуалізації органів черевної порожнини.

Ефективність та безпечність симетикону доведена в ряді досліджень, і препарати на його основі рекомендуються для застосування при багатьох станах, що супроводжуються метеоризмом, зокрема, при функціональних порушеннях.

В ряді контрольованих досліджень продемонстрована здатність симетикону зменшувати вміст газів у кишечнику та вираженість асоційованих симптомів.

У численних дослідженнях, в тому числі контрольованих, продемонстровані позитивні результати застосування симетикону щодо зменшення пов’язаних із метеоризмом симптомів.

Один із напрямків застосування симетикону – хірургія. Показані позитивний ефект, безпека і добра переносимість препарату в зменшенні дискомфорту, зумовленого акумуляцією газів після хірургічних втручань, зокрема кесаревого розтину.

Симетикон використовувався як основний засіб або компонент композитних препаратів для поліпшення якості ультрасонографічної візуалізації органів черевної порожнини і заочеревинного простору. При застосуванні симетикону зменшувалося розтягнення шлунка і поліпшувалася якість зображення органів верхнього поверху черевної порожнини, ретрогастральних органів, шлунка, дванадцятипалої кишки, головки, тіла і хвоста підшлункової залози, жовчного міхура, а також аорти, нирок.

Призначення симетикону при підготовці до ендоскопічного дослідження (від 1 до 3 доз рідкого симетикону по 65 і 195 мг за 13 хвилин до дослідження) призводило до зменшення кількості бульбашок газу в шлунку і дванадцятипалій кишці. Ефект був більш виражений у пацієнтів із раніше резектованим шлунком, яким, на думку дослідників, показана ретельна підготовка до ендоскопії з використанням симетикону.

З метою оптимізації очищення кишечника симетикон застосовується при різних способах підготовки хворих до колоноскопії. Показано, що призначення симетикону в ході підготовки до ортоградного лаважу кишечника покращувало подальшу візуалізацію завдяки зменшенню кількості бульбашок газу. Прийом симетикону ввечері напередодні колоноскопії сприяв зменшенню кількості бульбашок і поліпшенню візуалізації.

Капсульна ендоскопія – новий метод візуалізації тонкої кишки. Застосування симетикону до ендоскопії зменшувало кількість бульбашок газу і покращувало якість візуальної картини.

Нещодавно на українському ринку з’явився препарат Мотилігас – симетикон в м’яких капсулах по 120 мг, призначений для симптоматичного лікування метеоризму, здуття і надлишкового газоутворення.

Призначати препарату Мотилігас доцільно при лікування метеоризму будь-якого походження, в т. ч. в післяопераційному періоді; підготовку до діагностичних маніпуляцій на черевній порожнині (сприяє поліпшенню контрастування кишечника, попереджає виникнення дефектів зображення, дозволяє більш повно провести зрошення кишечника контрастом); боротьбу з проявами аерофагії, лікування диспепсії; як «піногасник» при гострих отруєннях миючими засобами.

Мотилігас не містить цукру, тому можливо його призначення хворим з цукровим діабетом і порушенням травлення. Застосовується Мотилігас по 1 капсулі 3-5 разів на добу.

Зменшувати вираженість здуття і розтягування живота може також і прийом прокінетиків. Прокінетики, прискорюючи кишковий транзит, сприяють просуванню по кишці газу і його виведенню назовні.

Однак прокінетики (лубіпростон і лінаклотид), рекомендовані експертами Римських критеріїв IV, для лікування здуття живота в нашій країні не зареєстровані.

Відомо, що антидепресанти модулюють вісцеральну чутливість, їх часто рекомендують хворим із функціональними розладами шлунково-кишкового тракту, проте на сьогоднішній день за результатами клінічних досліджень враження щодо їх ефективності остаточно не визначені.

Висновок

Таким чином, метеоризм може бути проявом багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту. Поява цього симптому вимагає ретельного обстеження пацієнта для виявлення причини його розвитку, а також призначення адекватної патогенетичної і симптоматичної терапії. Оптимальною групою препаратів для симптоматичного лікування метеоризму є піногасники, зокрема симетикон (Мотилігас), який підтвердив свою ефективність при лікуванні багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту, одним з проявів яких служить метеоризм.