Застосування омепразолу при кислотозалежних захворюваннях гастродуоденальної зони

Кислотозалежні захворювання (КЗЗ) є одними з найпоширеніших серед захворювань органів травлення. Традиційно до КЗЗ належать гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хронічний гастрит та гастродуоденіт, пептична виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, функціональна диспепсія, гастропатії, зумовлені прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, стравохід Барретта, рідкісні гіперсекреторні стани (синдром Золлінгера-Еллісона) та ін. Поширеність КЗЗ сягає 50% серед дорослого населення, крім того, відзначається тенденція до її зростання.

Загальним патогенетичним фактором КЗЗ є агресивність шлункового вмісту, насамперед за рахунок соляної кислоти, тому єдиним методом лікування є антисекреторне. Досягнення штучної тимчасової гіпоацидності при застосуванні антисекреторної терапії дає змогу значно зменшити або повністю усунути клінічні прояви захворювань, забезпечити загоєння виразкових та ерозивних дефектів, зменшити активність запальних змін слизової оболонки.

Серед антисекреторних засобів перевагу сьогодні надають інгібіторам протонної помпи (ІПП).

Першим еталонним та найбільш вивченим ІПП є омепразол, який синтезовано майже 20 років тому. На українському ринку з'явився новий препарат омепразолу – Гасек – швейцарської фірми Mepha. Гасек характеризується певними фармакокінетичними особливостями, адже омепразол є субстанцією, що інактивується під дією кислого рН. Для підвищення біодоступності розроблено інноваційну технологію, що захищає активну речовину від дії соляної кислоти. Капсули Гасеку мають багатошарову структуру. Зовнішня оболонка запобігає агресивному впливу кислого шлункового вмісту. Омепразол у вигляді водорозчинної суспензії нанесений на внутрішнє ядро, яке відіграє роль інертного носія. Між омепразолом та зовнішньою оболонкою розміщений ще один захисний додатковий шар. Така особлива структура дозволяє зберігати активну діючу речовину протягом тривалого часу. Порівняно зі стандартним омепразолом відзначено високу біодоступність Гасеку як за об'ємом, так і за швидкістю абсорбції. Ми провели дослідження з метою оцінити ефективність Гасеку при КЗЗ.

Матеріали та методи

У дослідження включили 12 хворих на виразкову хворобу та 18 – на хронічний гастродуоденіт (14 жінок та 16 чоловіків віком від 23 до 57 років). Діагноз встановлювали на основі вивчення скарг, анамнезу, даних фізикального дослідження, лабораторно-інструментальних обстежень. Усім хворим виконували гастродуоденоскопію з біопсією, уреазним і цитологічним тестом для виявлення Helicobacter pylori, ультразвукове дослідження. Здійснювали також оцінку кислотоутворювальної функції шлунка та контроль антисекреторного ефекту Гасеку шляхом проведення внутрішньошлункового багатогодинного рН-моніторингу. Дані про рівень рН інтерпретували з урахуванням відповідних функціональних інтервалів (ФІ): ФІ-0 (анацидність) при рН>7,0, ФІ-1 (виражена гіпоацидність) при рН=3,6-6,9, ФІ-2 (помірна гіпоацидність) при рН=2,3-3,5, ФІ-3 (нормацидність) при рН=1,6-2,2, ФІ-4 (помірна гіперацидність) при рН=1,3-1,5, ФІ-5 (виражена гіперацидність) при рН=0,8-1,2. До уваги брали мінімальне, максимальне та середнє значення рН. Враховували також тривалість латентного періоду – час, який проходив від прийому разової дози Гасеку до підвищення рН понад 3,5.

Для оцінки первинного ефекту препарату в гострій пробі хворі приймали одноразово 40 мг Гасеку. Для курсового лікування Гасек застосовували по 40 мг 1 раз на день зранку протягом 3 тиж, потім як підтримувальну терапію Гасек призначали в дозі 20 мг 1 раз на день. Ефективність лікування оцінювали за динамікою основних клінічних та лабораторно-інструментальних даних.

Результати

Згідно з аналізом даних рН-моніторингу на фоні прийому Гасеку в гострій пробі до дослідження мінімальний рівень рН хворих становив від 0,9 до 2,2 (у середньому – 1,68 0,09). Більш ніж у половини хворих (17 (56,7%) початково визначили гіперацидність (ФІ-4,0-5,0), у решти – нормацидність. Максимальний рівень рН, досягнутий в учасників дослідження на фоні прийому Гасеку, становив 5,46±0,39, що відповідає вираженій гіпоацидності (ФІ-1), однак зафіксовано значні індивідуальні коливання цього показника від 3,1 до 7,3. Проте середнє значення середнього рН, виявлене під час моніторингу, з яким безпосередньо пов'язане заживлення виразкового дефекту та регресування клінічних проявів, становило 3,21±0,13, що відповідає помірній гіпоацидності. В 11 (36,7%) хворих рівень середнього рН після прийому Гасеку в дозі 40 мг свідчив про виражену гіпоацидність. У 17 (56,7%) пацієнтів середній рН відповідав ФІ-2 – помірна гіпоацидність, у 6,6% – ФІ-3 – нормацидність. Середні значення рН зафіксовані в межах від 2,2 до 4,3. Таким чином, отримані дані засвідчують достатній антисекреторний ефект одноразового прийому Гасеку.

Важливим показником ефективності препарату є визначення швидкості зниження кислотності або латентний період до зниження кислотності з рН більше 3,5. Оцінка тривалості латентного періоду дії препарату Гасек дала змогу виявити, що в дозі 40 мг він починає діяти в середньому через 5,22±1,14 год.

На рисунку 1 наведено приклад рН-грами після прийняття разової дози досліджуваного препарату (40 мг). Латентний період дії Гасеку в даному випадку становить 4 год, що є одним із кращих результатів. Після цього рН підвищується з поступовим посиленням ефекту та досягненням рівня 5-7.

Таким чином, аналіз ефективності разової дози Гасеку засвідчив, що кислотознижувальна дія препарату проявляється достатньо швидко. Практично в усіх хворих уже перший прийом Гасеку зумовив підвищення рівня інтрагастрального рН до гіпоацидного, при якому забезпечується клініко-ендоскопічна ремісія захворювань.

Оцінка ефективності Гасеку при курсовому лікуванні також виявила істотний антисекреторний вплив препарату. Якщо до лікування середній рівень мінімального рН становив 1,68±0,09, то через 1 тиж лікування Гасеком він досяг значення вираженої гіпоацидності – 3,24±0,67. Середній показник середнього рН становив 5,63-0,75 з коливаннями від 3,1 до 7,8. Такий рівень гіпоацидності є достатнім для успішного лікування КЗЗ. Це підтвердилось і позитивними клінічними даними.

До лікування всі хворі скаржилися на біль та диспепсичні явища. Біль (частіше голодного характеру, уночі, іноді після прийому їжі) у типових випадках локалізувався в епігастрії, пілородуоденальній зоні. Також відзначали біль іншої локалізації: в правому чи лівому підребер'ї, за ходом кишечнику, що могло бути пов'язане з супутньою патологією. Інтенсивність болю оцінювали за бальною системою (3 – виражений, 2 – помірний, 1 – незначний, 0 – відсутній), до лікування вона становила 1,9±0,6 бала. Серед диспепсичних скарг переважали печія (у 28 (93,3%) хворих), відрижка (у 17-56,7%), закрепи (в 11-36,7%).

На 7-й день лікування у більшості – 19 (63,3%) – пацієнтів болю не було, решта відзначала біль меншої інтенсивності – 1,4±0,7 бала. Це супроводжувалось зникненням (у 13 (43,3%) або зменшенням вираженості (у 56,7%) диспепсичних симптомів. Динаміка клінічних проявів наведена на рисунку 2.

Проведене лікування забезпечило покращання стану в усіх учасників. Переносимість препарату Гасек була задовільною, побічних явищ не зафіксовано.

Таким чином, дослідження дозволяє зробити висновок, що Гасек – ефективний кислотознижувальний препарат і в початковій дозі 40 мг 1 раз на добу проявляє у більшості хворих достатній антисекреторний ефект. Курсове лікування Гасеком сприяє тривалому утриманню антисекреторного ефекту та інволюції основних клінічних проявів КЗЗ.

Список літератури знаходиться в редакції.