Цукровий діабет типу 2

Цукровий діабет типу 2 – порушення вуглеводного обміну, яке обумовлено інсулінорезистентністю та відносною інсуліновою недостатністю або з переважно секреторним дефектом та резистентністю до інсуліну.

МКХ-10: Е11

Общая информация

Сьогодні у спеціалістів не викликає сумніву той факт, що ЦД 2 типу може спостерігатися у дітей та підлітків. За останні роки значно збільшилася розповсюдженість цього захворювання серед дітей, особливо у Північній Америці та країнах Африки, що пов’язують з ростом захворюваності на ожиріння серед дітей і підлітків та з їх гіподинамічним станом життя. Показники захворюваності та поширеності ожиріння серед дитячого населення України також мають тенденцію до зростання. Щорічно фіксується біля 14 тисяч нових випадків ожиріння серед дітей у віці 0-14 років, серед дорослого населення цей показник сягає 50 тисяч.
Частота захворюваності на ЦД 2 типу серед дітей та підлітків від загальної захворюваності на ЦД становить 0,14% у країнах Європи та 6-7% – у державах Африки й Америки.
На сьогодні в Україні теж збільшується кількість дітей та, особливо, підлітків
15-18 років, яким встановлюють діагноз ЦД 2 типу.
Патогенез
В основі патогенезу виникнення ЦД 2 типу знаходяться 2 чинники, спричинені генетичними дефектами, – інсулінорезистентність та відносний дефіцит інсуліну. Внаслідок цього розвивається ожиріння, яке призводить до інсулінорезистентності, та падає активність β-клітин підшлункової залози або вони стають нечутливими до гіперглікемії.
Виявляють різновид діабету дорослого типу у молодих: MODY (Maturity-onset diabetes of the young). Характеризується захворювання тим, що починається у молодому віці (до 25 років), відсутністю ожиріння, кетонемії, інсулінорезистентністю та помірною дисфункцією β-клітин.

Диагностика

Критерії діагностики ЦД типу 2
До основних клінічних ознак ЦД 2 типу відносяться: спадковість з боку одного чи обох батьків або близьких родичів, скарги на незначні та транзиторні гіперглікемії, які вперше можуть виявлятися випадково, підвищений індекс маси тіла (ІМТ) та відсутність кетоацидозу. Самі хворі, як правило, ніяких скарг не висловлюють. Тільки інколи можуть скаржитися на поліурію та полідипсію. Зазвичай перші прояви ЦД 2 типу починаються непомітно, мають легкий перебіг і тривалий час можуть залишатися нерозпізнаними.
Для встановлення остаточного діагнозу ЦД 2 типу використовують показники рівня глікемії в плазмі венозної та капілярної крові, а також рівень Hb A1с, фруктозаміну (FA) та рівні інсуліну і С-пептиду крові згідно з рекомендаціями Європейського товариства страхової медицини (1999) та Американської асоціації клінічної ендокринології (ААСЕ, 2001).

Лабораторні показники:
а) обов’язкові (таблиця 6):
• помірна гіперглікемія натще (до 10 ммоль/л);
• постпрандіальна гіперглікемія до 10-14 ммоль/л;
• можливі сліди глюкози у сечі.

б) додаткові лабораторні показники:
• рівень глікованого гемоглобіну на момент виявлення захворювання > 6,4%;
• відсутність маркерів автоімунної реакції до β-клітин підшлункової залози (ІСА-512) та глютаматдекарбоксилази (GAD) є основними лабораторними критеріями для проведення диференційної діагностики та підтвердження ЦД 2 типу у дітей і підлітків.

Лечение

• нормалізація маси тіла;
• низькокалорійна дієта (дієта № 9) з обмеженням вуглеводів, що легко засвоюються, вживанням продуктів, збагачених клітковиною, помірне використання замінників цукру;
• дозоване фізичне навантаження;
• за відсутності компенсації при немедикаментозному лікуванні – метформін (Метфогама) 500-2000 мг/добу (єдиний цукрознижувальний препарат, дозволений для застосування у дитячому віці);
• за відсутності компенсації при лікуванні метформіном – комбінація його з інсуліном;
• за відсутності компенсації при комбінованому лікуванні – інсулінотерапія.
Показання для госпіталізації в ендокринологічне відділення:
• вперше виявлений ЦД – для корекції лікування, навчання в «Школі самоконтролю хворого на ЦД»;
• декомпенсація ЦД, в т.ч. при супутніх захворюваннях, що не коригується в амбулаторних умовах;
• швидке прогресування хронічних ускладнень ЦД.
Критерії ефективності лікування — компенсація цукрового діабету та довготривале її утримання. Тривалість амбулаторного лікування – протягом всього життя з обов’язковим досягненням та утриманням компенсації, періодичного навчання та самоконтролю.

Санаторно-курортне лікування та реабілітація
У комплексі лікувально-оздоровчих і профілактичних заходів для хворих на ЦД істотне значення має санаторно-курортне лікування. Різноманітні природні фактори (бальнеологічні, кліматичні, лікувальні грязі, тощо) стимулюють захисно-пристосувальні сили організму, підвищують функціональну ефективність нейрогуморальних систем, сприяючи оптимізації методів лікування. Лікування та реабілітація хворих на ЦД проводиться у спеціалізованих санаторіях та відділеннях бальнеологічного профілю на різних курортах України (Березовські мінеральні води під Харковом, Миргород, Трускавець та ін.). Мінеральні води поліпшують процеси обміну в печінці, посилюючи її бар’єрну функцію, активізують репаративні процеси, сприяють нормалізації ліпідного обміну. Позитивний вплив справляє бальнеотерапія на функцію травного каналу, сечових органів. Важливим принципом санаторно-курортного лікування є комплексність, яка передбачає не тільки використання різних природних лікувальних чинників у поєднанні з дієтотерапією і фізіотерапевтичними методами, а й терапію, спрямовану на нормалізацію маси тіла, корекцію різних проявів діабетичної ангіопатії та діабетичної нефропатії, супутніх захворювань.
Для визначення доцільності курортного лікування потрібно враховувати тяжкість захворювання, характер його перебігу, стан компенсації, наявність і ступінь прояву діабетичної ангіо-, нейропатії, супутніх захворювань і функціональних порушень, зумовлених ними.

Профілактика
Первинна профілактика ЦД полягає у виявленні схильності до ЦД у родичів хворих шляхом HLA-типування. Можливе використання таких маркерів: титр антитіл до β-клітин острівців, інсуліну, GAD, глікованого гемоглобіну, С-пептиду.
Вторинна профілактика – виявлення маніфестації діабету та стійке утримання захворювання у межах компенсації. Третинна профілактика – виявлення ускладнень діабету на доклінічному рівні та запобігання їх появі.

Юридичні аспекти
Інформована згода батьків на ведення протоколу обстеження і лікування є обов’язковою умовою початку обстеження та медичного втручання. Якщо стан пацієнта критичний, медичне втручання невідкладне, питання вирішує консиліум, у разі неможливості його зібрати – черговий лікар.
План обстеження і лікування обговорюють і погоджують з батьками.
До 6 років пацієнт має право знаходитися з одним з батьків у стаціонарі. З батьками та пацієнтом обговорюють: мету проведення лікарських заходів, можливі ускладнення, наслідки ігнорування лікування. Треба ознайомити хворого та батьків з технікою введення інсуліну, підрахунку ХО, технікою самоконтролю.