Тиреотоксична криза

Тиреотоксична криза може бути викликана різними причинами, найчастішими з яких є проведення резекції ЩЗ на тлі некомпенсованого ДТЗ або якщо в до- і післяопераційному періоді не користуються глюкокортикоїдами.

МКХ-10: Е05.5

Общая информация

Найнебезпечніше для життя хворого ускладнення ДТЗ – тиреотоксична криза.

Етіологія

Причинами кризи можуть бути відміна або неадекватне проведення антитиреоїдної терапії, інфекційні захворювання, психічна травма, тяжке фізичне навантаження, оперативне втручання поза щитовидною залозою.

Патогенез

В основі патогенезу тиреотоксичної кризи лежить різке підвищення виділення в кров тиреоїдних гормонів. На цьому тлі збільшуються прояви відносної надниркової недостатності, тому що тиреоїдні гормони підсилюють метаболізм кортизолу. На фоні кризи зростає потреба периферичних тканин у глюкокортикоїдах, що підсилює відносну надниркову недостатність.

Клиническая картина

Криза, як правило, розвивається протягом кількох годин, рідше – поступово, протягом декількох днів. Наростає збудженість, тахікардія, з’являється аритмія, підвищується температура, систолічний АТ підвищується, а діастолічний – знижується, наростають в подальшому ознаки серцевої недостатності. У хворих відзначаються безсоння, блювання, пітливість, відчуття страху, різкий головний біль, гіперемія обличчя, олігурія, часте дихання, задуха, рухлива неспокійність, яка змінюється адинамією, апатією, аж до коматозного стану.

Лечение

Лікування тиреотоксичної кризи грунтується на гальмуванні синтезу і периферійної конверсії тиреоїдних гормонів, а також – на пригніченні адренергічних реакцій, спричинених тиреоїдними гормонами. При виборі антитиреоїдних препаратів перевагу віддають пропилтіоурацилу, тому що він гальмує периферійне перетворення Т₄ в Т₃. Тиреостатики вводяться перорально через зонд: пропіціл – в дозі 300-400 мг; тіамазол – в дозі 30-40 мг кожні 4-6 години. Одночасно проводять інфузійну терапію глюкозосольовими розчинами з розрахунку 1500 мл/м2 поверхні тіла + 60 мл/кг для дітей до 10 років і 1500 мл/м² поверхні тіла + 50 мл/кг для дітей, старших 10 років. Після введення антитиреоїдних препаратів починають введення йодидів з метою блокування виходу тиреоїдних гормонів з щитоподібної залози в кров: 15-30 крапель 1% розчину Люголя вводять кожні 6 годин. Обов’язкове використання глюкокортикоїдів: гідрокортизон вводять в дозі 2 мг/кг кожні 6 год. З метою зменшення адренергічних ефектів тиреоїдних гормонів використовують β-адреноблокатори (анаприлін) з розрахунку 1 мг/кг на добу перорально.