Гострий тиреоїдит – гостре запалення щитоподібної залози. Гострий тиреоїдит складає 1-2% від усієї патології щитоподібної залози.
МКХ-10: Е06.0
Захворювання виникає на тлі інфекції верхніх дихальних шляхів, яка поширюється як гематогенним, так і лімфатичним шляхом. Однією із найчастіших причин виникнення захворювання є бактеріальні інфекції, викликані стафілококом, стрептококом, пневмококом, кишковою паличкою.
Патогенез
Внаслідок проникнення патогенних мікроорганізмів у тканину щитоподібної залози в ній розвивається осередок запалення. На ранніх стадіях захворювання формується запальний інфільтрат, в подальшому з нього розвивається абсцес щитоподібної залози, що супроводжується пошкодженням фолікулів і порушенням гормоноутворення.
Захворювання у дітей починається з раптової появи болю і припухлості в ділянці щитоподібної залози, лихоманки, болю в горлі, захриплості голосу.
Часто біль вираженіший з одного боку й іррадіює в нижню щелепу, вухо чи потилицю. Згинання шиї призводить до зменшення болю, тоді як розгинання посилює больовий синдром і викликає дисфагію. Спостерігається підвищення температури до 38-40° С і збільшення частоти серцевих скорочень. Часто дитина не дозволяє провести пальпацію ділянки щитоподібної залози внаслідок сильного болю. Збільшення щитоподібної залози локальне, болюче, в подальшому може відзначатися флюктуація. Шкіра над залозою гаряча, гіперемована, спостерігається збільшення підключичних і шийних лімфатичних вузлів, відзначається набряк м’яких тканин шиї. Можливе проривання абсцесу щитоподібної залози в середостіння, в трахею, на передній поверхні шиї.
Основні критерії діагностики захворювання: клінічні прояви – больовий синдром з локальними ознаками запалення і абсцедування щитоподібної залози; підвищення температури тіла, лабораторні – лейкоцитоз, нейтрофільне зрушення вліво, підвищення СОЕ, виявлення гіпоехогенної ділянки запалення при УЗД щитоподібної залози.
При пункційній аспіраційній біопсії – гнійне виділення. Цитологічна діагностика грунтується на наявності в пунктаті епітеліальних клітин з різним ступенем пошкодження (дистрофія і некроз) й великої кількості поліморфно-ядерних лейкоцитів.
Гістологічне дослідження виявляє інфільтрацію тканини щитоподібної залози поліморфно-нуклеарними лейкоцитами і лімфоцитами, проявами осередкового чи дифузного ексудативного запалення.
Допоміжні критерії: рівень тиреоїдних гормонів незмінний.
Гострий тиреоїдит частіше диференціюють з підгострим тиреоїдитом де Кервена.
Таблиця. Диференційна діагностика
Лікування гострого тиреоїдиту проводять в хірургічному відділенні. Відразу ж після встановлення діагнозу необхідне призначення інтенсивної антибіотикотерапії з урахуванням чутливості бактеріальної флори. Крім антибактеріальних препаратів слід призначати антигістамінні препарати. Хворим показана дезінтоксикаційна терапія. При прогресуванні запальних процесів і формуванні абсцесу показано хірургічне втручання з наступним дренуванням рани. Пізнє розкриття абсцесу ЩЗ може призвести до проривання його в середостіння.
Хворі з гострим тиреоїдитом повинні одержувати медичну допомогу тільки в умовах спеціалізованих відділень.
Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування:
При своєчасній діагностиці і адекватному лікуванні протягом 6-8 тижнів наступає видужання.
Рекомендації щодо подальшого, у разі потреби, надання медичної допомоги хворому: кожні 6 міс. – контрольний огляд ендокринолога, УЗД ЩЗ – за показаннями, контроль рівня тиреоїдних гормонів і ТТГ у крові.
Санація первинних вогнищ інфекції.
Таблиця. Диспансерне спостереження
Перед проведенням діагностичних та лікувальних процедур потрібно отримати згоду батьків або офіційного опікуна дитини.