Всесвітній день діабету-2005: першочергова увага стопі – запобігання ампутації

14 листопада кожного року майже в 150 країнах відзначають Всесвітній день діабету, який проходить під егідою Міжнародної діабетичної федерації.

Створення відомим письменником Гербертом Уелсом у Великобританії першого об'єднання хворих на цукровий діабет (ЦД) і лікарів, які про них піклуються, започаткувало діабетичний рух в усьому світі. Діабетичні організації різних країн об'єднались у Міжнародну діабетичну федерацію. Такі об'єднання – це реальна можливість для хворих на ЦД стати дієвою і авторитетною силою, здатною відстоювати свої законні права.

Всесвітній день діабету відзначається з 1991 року, і щорічно весь світ концентрує свою увагу на певній темі, пов'язаній з цією важкою недугою. У 2005 році міжнародний день діабету проводиться під рекомендованим Міжнародною діабетичною федерацією гаслом: «Першочергова увага стопі – запобігання ампутації».

У світі кожні 40 секунд одна людина з мільйонів хворих на ЦД втрачає кінцівку. Її життя перестає бути безхмарним, на таку людину чекають фізичні і моральні страждання, втрата працездатності, інколи постійна залежність від інших людей.

Така трагедія може статися і зі здоровою людиною, і з хворим, який має інший діагноз. Але серед багатьох причин ампутацій нижніх кінцівок ЦД посідає перше місце і становить приблизно 70% випадків. Однак за певних умов близько 90% цих ампутацій можна було б запобігти.

Як це зробити?

Щоб отримати відповідь на це запитання, 14 листопада в Домі кіно в Києві на Всесвітній день діабету зібралися люди, хворі на ЦД, їхні рідні, представники діабетичних організацій України, учені-ендокринологи і практичні лікарі. Організували цей захід Міжнародна діабетична асоціація України і Київський благодійний фонд «Діабетик» за підтримки Кабінету Міністрів України, МОЗ України і Київської міської державної адміністрації.

У рамках Всесвітнього дня діабету проходили науково-практична конференція, спеціалізована виставка і сателітний симпозіум для фахівців «Синдром діабетичної стопи». Цей захід привернув увагу представників виконавчої і законодавчої влади України і міста Києва. Привітавши присутніх, вони вручили подарунки і нагороди активістам Української асоціації діабету.

Відкрив науково-практичну конференцію директор департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України В.Д. Палій.

– Проблема ЦД в Україні, як і в усьому світі – одна з ключових медико-соціальних проблем суспільства. Вона стосується великої частини населення і характеризується значними показниками тимчасової втрати працездатності та інвалідизації. В Україні нараховується близько 1 млн. хворих на ЦД.

Для покращання надання медичної допомоги пацієнтам з ЦД, запобігання його тяжким ускладненням, зниження темпів росту захворюваності, поліпшення якості життя цих хворих в Україні наказом Президента від 21 травня 1999 року було затверджено державну Комплексну програму «Цукровий діабет». У бюджеті на 2005 рік передбачено більше 163 млн. грн. (для порівняння: у 1999 році – 40,5 млн.) для виконання цієї програми. Нині готується проект нової програми на 2006 - 2011 роки.

В

.Д. Палій розповів, якими він бачить першочергові завдання держави для покращання ситуації, пов'язаної з ЦД. До них він відніс налагодження вироблення вітчизняних інсулінів і цукрознижувальних препаратів; безкоштовне забезпечення хворих цими ліками і засобами для контролю вмісту глюкози в крові, незалежно від того, де мешкає людина і яке в неї матеріальне і соціальне становище; відкриття шкіл для дітей, хворих на ЦД; створення державного реєстру хворих й організацію центрів з профілактики і лікування ускладнень, що виникають у результаті цього захворювання.

Синдром діабетичної стопи розглядається на сьогодні як одне з найважчих пізніх ускладнень ЦД, що завдає значної шкоди здоров'ю людей, знижує якість їхнього життя і супроводжується значними економічними втратами. Пізня діагностика і неадекватне лікування призводять до високої частоти ампутацій у хворих на ЦД. Стратегічно важливим і економічно виправданим, з точки зору запобігання ампутацій, уважаються здійснення скринінгу групи ризику щодо розвитку діабетичної стопи на рівні первинної медичної ланки і створення спеціалізованих центрів для надання своєчасної допомоги таким хворим.

Жодну людину в залі не залишив байдужою виступ президента Міжнародної діабетичної асоціації в Україні Л.І. Петренко. Вона розповіла присутнім про проблеми, вирішення яких є життєво необхідним для людей, хворих на ЦД, і які досі залишаються нерозв'язаними, а саме: не прийнято модельний закон «Медико-соціальний захист людей, хворих на цукровий діабет», проект якого подається на розгляд ще з 1999 року; далеко не завжди виконуються положення Комплексної програми «Цукровий діабет»; не вирішено питання реформування бюрократичної централізованої системи забезпечення хворих ліками і передачі права використання бюджетних коштів на ці цілі безпосередньо місцевим органам державної влади та місцевого самоврядування; тендери на закупівлю інсулінів і цукрознижувальних препаратів проводяться закрито і несвоєчасно; досі не створено реєстр хворих на ЦД; не визнається право лікаря призначати лікарський препарат відповідно до потреб хворого, а не до інтересів виробників цих препаратів.

Висловлюючи надії та сподівання сотень тисяч хворих на ЦД, їхніх рідних і близьких, Л.І. Петренко зачитала звернення учасників Всесвітнього дня діабету до Президента України з проханням надати належну державну підтримку захисту інтересів хворих на ЦД.

Більшість доповідачів обговорювали причини розвитку ЦД: ожиріння і гіподинамію, підвищений уміст жирів у продуктах харчування, спадковість, вік тощо. Але ключовою темою конференції була профілактика розвитку ускладнень при ЦД, у тому числі синдрому діабетичної стопи. Усі доповіді були об'єднані одним гаслом: «Якщо ми не навчимось керувати діабетом, він буде керувати нами». Старший науковий співробітник хірургічного відділу Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, кандидат медичних наук М.Б. Горобейко у своїй доповіді розкрив основні питання, пов'язані з патологією нижніх кінцівок при ЦД і зупинився на причинах виникнення цієї проблеми.

– Відомо, що при ЦД уражається більшість внутрішніх органів. Чому ж тоді синдром діабетичної стопи є основною причиною інвалідності і смертності серед людей, хворих на діабет? Усе через те, що ми майже не звертаємо уваги на свої ноги.

Синдром діабетичної стопи включає різні патологічні стани – від мікротравм до гангрени кінцівки. Цей стан не розвивається миттєво. Появу трофічних виразок і гангрени стопи зумовлює низка причин. Однією з них є підвищений рівень глюкози в крові, що призводить до ураження периферичних судин і погіршення кровопостачання тканин стопи. Наявність у людини діабетичної нейропатії спричинює зниження або підвищення больової чутливості шкіри. Через це хворий залишає непоміченими травми, тріщини, які стають воротами для інфекції і виникнення виразок. Або ж у випадку підвищеної больової чутливості людина змінює ходу, кінцівка деформується і виникають мозолі.

На сьогодні головна проблема полягає в тому, що людина частіше звертається за допомогою тоді, коли вже неможливо обійтися без ампутації. Своєчасна діагностика діабетичної стопи дозволяє врятувати хворого від операції. Що для цього необхідно робити?

Обов'язковим для кожного хворого на ЦД є відвідування кабінету діабетичної стопи один раз на три-шість місяців. Кожен день хвора людина має сама оглядати за допомогою дзеркала свої ступні, щоб виявити навіть незначні ушкодження, або звернутися за допомогою до рідних. Необхідною умовою для збереження здоров'я ніг є зручне взуття, правильний догляд за шкірою і нігтями. Категорично забороняється ходити босоніж, самостійно видаляти мозолі (зрізуючи мозолі, людина руйнує ростковий шар епідермісу, у результаті чого на цьому місті згодом виникає виразка). Видаляти мозолі може тільки кваліфікована медична сестра або лікар. Важливо контролювати масу тіла, не палити.

Дотепер в Україні не сформована служба профілактики діабетичної стопи. Вона має складатися з трьох рівнів. Перший рівень має бути представлений кабінетами діабетичної стопи в кожній районній лікарні. У цьому кабінеті лікар-подолог оглядає стопи, проводить невеликі коригуючі операції, наприклад, з видалення мозолів, лікує незначні травми і трофічні виразки.

Наразі досить розвинений лише другий рівень – служба діабетичної стопи на рівні обласних лікарень. Це стаціонарний рівень, на якому відбувається не тільки лікування виразки, а й корекція рівня глюкози в крові, лікування нейропатії й ангіопатії тощо.

Третій рівень – це науково-дослідні центри, які займаються розробкою методичних рекомендацій, нових методів діагностики і лікування діабетичної стопи, апробацією міжнародних схем.

Завідуючий відділенням рентгенодіагностики та ендоваскулярної хірургії Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, кандидат медичних наук Г.І. Макаренко коротко розповіла про інструментальні методи діагностики синдрому діабетичної стопи, виділивши серед них доплерографію й ангіографію судин нижніх кінцівок, а також про перспективні методи лікування синдрому діабетичної стопи на тому етапі, коли консервативна терапія вже неефективна, але ще можна врятувати хворого від ампутації.

– Основним методом лікування оклюзії великих артерій нижньої кінцівки, яка може призвести до розвитку незворотних змін, є шунтування цих судин, найчастіше за допомогою аутовени. Перспективним методом лікування у хворих з оклюзією на невеликому проміжку артерії є дилатація стенозованої ділянки за допомогою балона-катетера. Ефективність цього методу підвищується завдяки уведенню урокінази або вазопростану.

Використання стентів при ураженні судин нижніх кінцівок не є виправданим, а при оклюзії підколінної артерії категорично протипоказане, враховуючи її розташування біля суглоба.

Закінчила свій виступ пані Макаренко побажанням усім хворим на ЦД дбати про себе і не забувати про здоров'я своїх ніг.

Потреби людей, хворих на ЦД, вимагають негайних дій. Тому будемо сподіватися, що Всесвітній день діабету об'єднає зусилля світової спільноти для вирішення цих проблем, об'єднає хворих, їхніх рідних, представників органів влади і лікарів, щоб разом ми могли сказати: «Ні діабету, Ні ампутації!».