Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препарату Береш® Магній плюс В6 у хворих на нейроциркуляторну дистонію

Нейроциркуляторна дистонія (НЦД) належить до хронічної функціональної патології, в патогенезі якої лежить порушення механізмів адаптації й регуляції діяльності серця і судин вегетативною нервовою системою з множинними симптомами, які виникають або посилюються на фоні впливу стресових чинників, характеризується доброякісним перебігом і сприятливим прогнозом, не призводить до розвитку кардіомегалії та серцевої недостатності.

Хоча НЦД виявляють у всіх популяціях і вікових групах, висока частота захворюваності підлітків і юнаків допризовного віку, молодих людей, що навчаються у вищих навчальних закладах, чоловіків і жінок із тривалою хронічною соматогенною патологією, жінок у клімактеричний період викликає занепокоєння у медиків через зниження працездатності, іноді – неправильно встановлений діагноз і пов'язане з цим лікування.

У патогенезі НЦД, крім спадково-конституційних факторів, важливе значення мають порушення регуляції тонусу судинної стінки гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковою системою, зміни гомеостазу, водно-електролітного, вуглеводного і білкового обміну, що особливо проявляється під час різних навантажень.

В останні роки важливе значення в розвитку клінічних симптомів при багатьох захворюваннях надають балансу макроелементів натрію, калію, кальцію і магнію. За кількістю вмісту всередині клітини на другому місці після калію знаходиться магній. Роль останнього у синтезі АТФ (до речі, тільки у вигляді магнієвої солі), в енергетичному, пластичному й електролітному обміні, в діяльності понад 300 ферментів надзвичайно велика. Як природний антагоніст кальцію, магній бере участь у мембранному транспорті, у розслабленні судин, підвищує активність антиоксидантної захисної системи, проявляє антиагрегантні ефекти щодо еритроцитів і тромбоцитів. Результати 15-річного дослідження вченими США майже 5 тис. здорового населення віком від 18 до 30 років засвідчили, що регулярне вживання продуктів, багатих магнієм, знижує вірогідність розвитку метаболічного синдрому на 31%. Введення магнію сульфату підвищує вірогідність функціонального відновлення хворих з лакунарним інсультом.

Дефіцит магнію спричиняє раптове запаморочення, миготіння «мушок» перед очима, частий головний біль, швидку втомлюваність і емоційну нестійкість, метеочутливість, серцебиття, втому, безсоння, біль у шлунку. Нестача магнію викликає спазми гладких м'язів, у т. ч. і коронарних артерій, зумовлює виникнення аритмій. До речі, симптоми недостатності магнію відзначають і при нормальному його рівні в сироватці крові (0,7-1,1 ммоль/л), оскільки ці симптоми пов'язані з дефіцитом магнію у м'язах, формених елементах крові.

Названі вище ознаки дефіциту магнію є також симптомами НЦД; тож не виключено, що в патогенезі останньої відіграє певну роль і зниження вмісту цього елементу в організмі. А оскільки магній вважають природним антистресовим фактором, який гальмує процеси збудження у центральній нервовій системі і знижує чутливість організму до зовнішніх подразників, його можна вважати засобом патогенетичного впливу при НЦД. Крім того, доведено, що введення магнію чинить лікувальну дію навіть за відсутності його дефіциту в організмі.

Магній не синтезується в організмі, він повинен надходити ззовні. Крім того, у певні періоди життя людини його надходження повинно збільшуватися (період росту, клімактеричний період, великі фізичні та психоемоційні навантаження, десинхроноз). У ці ж періоди можливий розвиток, загострення чи рецидив НЦД.

Участь вітаміну В₆ (піридоксину) в обміні білків і вуглеводів, синтезі нейромедіаторів, реалізації нейро- і кардіотонічних ефектів зумовлює незамінність препаратів вітаміну В₆ у лікуванні НЦД. Тому метою нашого дослідження було клініко-патогенетичне обгрунтування застосування препарату Береш^® Магній плюс В₆ (АТ «Береш Фарма», Угорщина) для лікування пацієнтів з різними типами НЦД.

Ефективність магній-піридоксинового комплексу доведена в комплексному лікуванні хворих на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруження І-ІІ функціонального класу з помірною артеріальною гіпертензією, есенціальну гіпертензію за рахунок зменшення екскреції магнію і збільшення його внутрішньоклітинної концентрації, зниження частоти аритмій у пацієнтів із пролапсом мітрального клапана, у хворих на шизофренію і з депресивними станами різного ступеня тяжкості й структури – як ноотропного препарату, у дітей з функціональною та органічною патологією серця, у вагітних з невиношуванням вагітності незалежно від її терміну, при лікуванні дисменореї, передменструального синдрому. Високий рівень безпечності й ефективності дозволяє рекомендувати магній-піридоксиновий комплекс для широкого застосування у терапевтичній практиці.

Включення до препарату Береш^® Магній плюс В₆ ортомолекулярної солі магнію – магнію цитрату, який є аналогом подібних сполук магнію в організмі, і магнію оксиду, що містить велику кількість елементарного магнію, який забезпечує пролонговане вивільнення і всмоктування магнію з лікарської форми, забезпечує його переваги над іншими аналогічними лікарськими засобами і дозволяє приймати добову дозу в одній таблетці.

Поєднання вітаміну В₆ (1,6 мг) з магнію цитратом зумовлює високу активність магнію (250 мг) щодо впливу останнього на метаболізм інших мікроелементів і ферментів, а також гарантує високе всмоктування магнію з кишечнику, потенціює його фармакодинамічні ефекти.

Фармакокінетика препарату Береш^® Магній плюс В₆ сприяє також його фармакодинаміці: магнію цитрат і магнію оксид, як і вітамін В₆, мають відмінний профіль всмоктування. Спеціальний транспорт через цитоплазматичну й мітохондріальну мембрани відбувається завдяки ферменту Ca⁺⁺-Mg⁺⁺-АТФ-азі. Переміщення кальцію і магнію є взаємно протилежним. Депонування магнію відбувається в кістках (50%), м'язах, нирках, печінці й серці. Виводиться магній нирками, причому тільки 3-5% від профільтрованого, решта шляхом реабсорбції в проксимальних канальцях повертається в кров, а 30% цієї кількості міститься в крові у зв'язаному з білками вигляді. Вітамін В₆, навпаки, тісно зв'язаний з білками крові.

Ми прагнули визначити клініко-патогенетичну ефективність препарату Береш^® Магній плюс В₆ при НЦД різних типів.

Матеріали і методи

У прямому відкритому порівняльному дослідженні взяли участь 88 пацієнтів обох статей (58% жінок і 42% чоловіків) віком від 28 до 56 років (у середньому – 31±5,26 року) з різними типами НЦД, тривалість якої становила від 1 до 24 років. Залежно від лікування пацієнтів розділили на дві групи, співставні за віком і статтю та перебігом захворювання. Розподіл хворих на групи за типом НЦД представлено у таблиці 1.

Основну групу (ОГ) склали 44 особи, які протягом 2 міс одержували комбінований препарат Береш^® Магній плюс В₆: одну таблетку на день після сніданку. До контрольної групи (КГ) увійшли пацієнти, які лікувалися настойками валеріани і собачої кропиви по 20 крапель кожної тричі на день протягом такого ж періоду. Крім цього, хворі обох груп із гіпертензивним типом НЦД одержували метопролол в дозі 12,5 мг 2 рази на день, з гіпотензивним – настойку аралії по 25 крапель тричі на добу.

Дослідження проводили протягом 4 міс (з січня по квітень 2007 року) в Івано-Франківському обласному клінічному кардіологічному диспансері та Івано-Франківській обласній клінічній лікарні. Вивчали кількість звертань хворих до лікаря, клінічних ознак захворювання, частоту виникнення та перебіг вегетативних кризів, проводили анкетування хворих із записом їх відчуттів, ЕКГ, транскраніальну допплерографію з визначенням лінійної швидкості краніального кровотоку в судинах каротидного та вертебробазилярного басейнів, стану венозної системи мозку та толерантності до фізичних навантажень за велоергометрією, варіабельності серцевого ритму, вегетативного тонусу за індексом Кердо.

Усіх хворих обстежували згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2004). Протягом усього періоду дослідження пацієнти вели розроблений нами щоденник свого самопочуття і можливих для самообстеження показників – пульсу і артеріального тиску зранку і ввечері. Всі дослідження проводили до і через 2 міс після лікування.

Результати та обговорення

За аналізом отриманих даних (табл. 2) пацієнти обох груп до початку лікування мали подібний перебіг захворювання, протягом терміну спостереження у них були або виникали ознаки вегетативної дисфункції, що проявлялися з різною інтенсивністю і тривалістю.

З усіх суб'єктивних ознак у пацієнтів найвагомішими і найнебезпечнішими в прогностичному плані були головний біль та запаморочення, пов'язані зі змінами артеріального тиску, і біль за грудиною, очевидно, неврогенного характеру, адже більш ніж у половини хворих до початку лікування артеріальний тиск був або підвищеним (34 і 43%), або зниженим (23 і 27%). На другому місці за частотою відзначали відчуття «мокрих долонь» та загальну слабкість. Дискомфорт зумовлювали вегетативні кризи, що виникали раз на тиждень у 4% учасників обох груп і раз на місяць – відповідно у 9 й 11% пацієнтів ОГ і КГ. На шум у вухах і «мушки» перед очима скаржились 38 і 36% хворих відповідно.

На ЕКГ у 35% хворих виявлена синусова тахікардія, у 24% – синусова брадикардія, у 12% – екстрасистолія, у 48% – синдром ранньої реполяризації. Толерантність до фізичного навантаження була зниженою: в середньому максимальне навантаження становило 98±4,3 кВт, показники гемодинаміки відновлювались за 10±1,5 хв.

Оцінивши стан вегетативної регуляції ритму серця, виявили, що у більшості пацієнтів обох груп домінувала симпатична активність (у 64%), оскільки переважали хворі з НЦД гіпертензивного і кардіального типу. Це видно також по відносному збільшенню низькохвильового компонента спектру (LF), збільшенню співвідношення LF/HF майже в 2 рази, тахікардії, виникненні перебоїв у роботі серця (екстрасистолії). У 20% пацієнтів переважала парасимпатикотонія, у 16% регуляція була змішаного характеру.

При дослідженні мозкового кровообігу, особливо при гіпертензивному і кардіальному типах НЦД, у 20% хворих виявляли підвищення на 28% (р<0,05) лінійної швидкості кровотоку у судинах вертебробазилярного і каротидного басейнів, у 36% – на 40% (р<0,01) тільки у середній мозковій артерії, що свідчить про супутній артеріоспазм судин головного мозку. При гіпотонічному типі НЦД фіксували асиметрію кровотоку у півкулях у 78% пацієнтів, змінений пульсаційний індекс, зниження лінійної швидкості кровотоку на 23% (р<0,01) у 32% хворих по середній і передній мозкових артеріях та ще більше – у вертебробазилярному басейні – по хребцевій (у 15% хворих) і базилярній (у 18%) – в середньому на 30% (р<0,05) з перевантаженням прямої і поперечної пазух.

Венозна гіперемія діагностована у більшості пацієнтів (у 86%) незалежно від типу НЦД. У 47% з них вона поєднувалася з артеріоспазмом, що найчастіше реєструвалося під час вегетативних кризів. Оскільки в нормі великі вени мозку не візуалізуються при допплерографії [10], виявлення вени Галена у 5 хворих з НЦД за гіпотензивним типом і у 2 за змішаним типом свідчить про внутрішньочерепну гіпертензію у досліджуваної категорії пацієнтів.

Контроль за станом хворих протягом періоду лікування засвідчив, що через 3-4 тиж суб'єктивні відчуття у них змінилися на краще, а після лікування (через 8 тиж) стан значно покращився. Пацієнти ОГ і КГ відзначали повне зникнення головного болю – 30 і 25% відповідно і зменшення його інтенсивності – 32 і 18%, у 10 пацієнтів кожної групи зменшилось запаморочення, 7 і 6 хворих взагалі перестали його відчувати, зник біль у ділянці серця і зросла працездатність. У 75% пацієнтів стабілізувався артеріальний тиск, пацієнти стали спокійнішими, не скаржилися на депресію й безсоння.

ЕКГ істотно не змінилася, за винятком нормалізації ритму у всіх хворих і частоти серцевих скорочень у 2/3 пацієнтів з тахікардією в ОГ і 1/3 – КГ. При проведенні велоергометричного дослідження встановлено зростання толерантності до фізичного навантаження (максимальне навантаження склало 112±8,56 кВт; р<0,05; час відновлення гемодинаміки – 5±1,36 хв; р<0,05).

При дослідженні вегетативного статусу після лікування виявили, що у 85% хворих ОГ і 30% – КГ переважання симпатикотонії змінилося на нормотонію. Індекс Кердо нормалізувався майже у половини учасників дослідження.

Дані контрольного транскардіального допплерографічного дослідження свідчили, що явища дистонії залишились у 12% хворих ОГ і 20% – КГ, вазоспазм діагностований у 16 і 28% пацієнтів відповідно, лінійна швидкість кровотоку збільшилась на 25% у середній і передній мозковій артеріях, на 18 і 23% у вертебробазилярному басейні (р<0,05). Індекс міжпівкульної асиметрії і венозна гіперемія достовірно зменшились у всіх хворих ОГ, що свідчить про ліквідацію явищ дистонії внаслідок спазмолітичної й венодилатуючої дії препарату у пацієнтів з гіпер- і гіпотонічним типом НЦД. Зникло перевантаження вени Галена і венозних пазух. В процесі лікування (2 міс) побічних ефектів не виявлено.

Впливаючи на вегетативну нервову систему, компоненти препарату Береш^® Магній плюс В₆ зменшують сонливість, покращують настрій, усувають депресію, разом з базовими препаратами сприяють стабілізації артеріального тиску. На зменшення вегетативних реакцій, зникнення слабкості й підвищення працездатності під впливом такої терапії вказують й інші дослідники.

Отже, комбінований препарат магнію з вітаміном В₆ Береш^® Магній плюс В₆ позитивно вплинув на перебіг усіх типів НЦД, нормалізуючи самопочуття хворих, їх працездатність, функціональні розлади з боку серця, магістральних судин, зокрема судин головного мозку, що може свідчити про доцільність застосування його з метою не тільки лікування, а й профілактики загострень і виникнення захворювання. Препарат, прийнятий у вигляді однієї таблетки на добу протягом 2 місяців, особливо в період виражених проявів НЦД, знімає клініку дестабілізації і нормалізує соматичний і вегетативний стан хворого, артеріальний тиск та артеріо-венозну рівновагу у кровопостачанні головного мозку.

Cписок літератури знаходиться в редакції.