Алергічні захворювання (АЗ) в сучасних умовах є одними з найбільш поширених захворювань і становлять велику медичну та соціальну проблему. При цьому на фоні загального збільшення АЗ спостерігається також зростання алергічних реакцій до алергенів комах, до яких відносяться й алергени тарганів (АлТ). Найчастіше алергія до тарганів зустрічається серед пацієнтів з бронхіальною астмою (БА) і алергічним ринітом (АР). Але, на жаль, в Україні проблема алергії до тарганів серед хворих на БА та/або АР ніколи не досліджувалась.

Матеріали та методи
Нами проведено алергологічне обстеження 236 пацієнтів з БА та/або АР (основна група) та осіб без АЗ (контрольна група). АР був діагностований у 53,4% хворих, БА – у 30,1%; поєднання БА з АР мало місце у 16,5% обстежених. Схема обстеження осіб включала: збирання алергологічного анамнезу, шкірне тестування з алергенами, визначення рівня загального імуноглобуліну Е (IgE) в сироватці крові, оцінювання функції зовнішнього дихання (ФЗД). При збиранні анамнезу враховувалися наявність чи відсутність тарганів в житлових та робочих приміщеннях в даний час або в минулому, ефект від контакту з ними. Для постановки шкірних проб використовувались алергени рудого німецького, чорного американського та чорного мадагаскарського тарганів, домашнього пилу (ДП), кліщів, пір'я подушок, шерсті домашніх тварин, пилкові алергени.
Специфічна імунотерапія (СІТ) АлТ проводилась 42 особам (основна група), а комплексним алергеном ДП – 38 хворим (контрольна група) на БА або АР в період ремісії АЗ класичним парентеральним методом. Результати лікування хворих оцінювалися після 12-місячного курсу СІТ АлТ або алергеном ДП за динамікою клініко-функціональних показників, що характеризують перебіг БА та АР, даних шкірного тестування з відповідними алергенами і рівня концентрації загального IgE у сироватці крові.

Поширеність алергії до тарганів та інших алергенів житла
Шкірні тести з АлТ виявили алергію до них у 39% обстежених, тобто більш ніж у кожної третьої досліджуваної особи. Дещо частіше виявлялась алергія до алергену чорного американського та рудого німецького тарганів, рідше – до чорного мадагаскарського або 2-3 АлТ одночасно, що могло свідчити про наявність загальних антигенів у різних видів тарганів, тобто перехресної алергії між ними тощо. 
На відміну від цього у осіб без клінічних ознак АЗ алергія до тарганів виявлена за допомогою шкірних проб лише у 5,6% обстежених, що може пов'язуватись або з прихованою алергією до тарганів, або з хибнопозитивними результатами шкірного тестування. Отже, отримані дані підтверджують високу інформативність та специфічність шкірних тестів з алергенами різних видів тарганів.
Значний інтерес, на наш погляд, мало вивчення частоти виникнення алергії до тарганів при різних формах АЗ. Так, алергія до хоча б одного з АлТ діагностована нами у 38% пацієнтів з БА, 35,7% хворих на АР та у 51,3% обстежених з поєднанням БА і АР.
Нами також була визначена частота розвитку алергії до різних видів тарганів у хворих на окремі форми АЗ. При цьому частота реєстрації алергії до різних видів тарганів коливалася при БА та/або АР від 1,4% до 12,8% випадків. При АР і БА частіше діагностувалася підвищена чутливість до одного з видів тарганів і рідше до 2-3 АлТ. Поєднання БА та АР частіше супроводжувалось розвитком гіперчутливості (ГЧ) до декількох видів тарганів.
У 75% обстежених нами осіб з БА та/або АР і ГЧ до АлТ переважала множинна алергія до різноманітних алергенів житла. Тому дуже важливо було виявити осіб з позитивними результатами шкірних проб з алергеном ДП і негативними результатами шкірного тестування з алергенами кліщів, пір'я подушок, алергенами свійських тварин тощо. Так, у 22,8% пацієнтів з позитивними шкірними пробами до алергену ДП була виявлена алергія саме до тарганів, а не до кліщів (основні алергени ДП), алергену пір'я подушок або алергенів тварин. Отже, майже у кожної четвертої особи алергія до комплексного алергену ДП була зумовлена АлТ, що додатково підкреслює роль цих комах в розвитку та прогресуванні БА і АР. Таким чином, алергени побутових комах (кліщів і тарганів) слід вважати провідним алергізуючим чинником при АЗ органів дихання. Саме тому при обстеженні хворих на БА та АР слід проводити додаткове шкірне тестування пацієнтів за допомогою шкірних тестів з використанням вітчизняних алергенів рудих та чорних тарганів. 

Ефективність специфічної імунотерапії алергенами тарганів 
Позитивний клінічний ефект СІТ в цілому для БА та АР частіше спостерігався в основній (лікування АлТ) групі, ніж в контрольній (лікування комплексним алергеном ДП). Так, у 85,7% осіб основної та у 76,3% контрольної груп після 12-місячного курсу СІТ алергенами були досягнуті відмінні, добрі або задовільні результати лікування, про що свідчило зниження кількості загострень БА і АР та їх тяжкості, зменшення потреби у медикаментозних засобах під час виникнення загострень АЗ, трансформація більш тяжких форм в менш тяжкі, досягнення тривалого контролю над їх клінічним перебігом тощо. Крім сумарної оцінки результатів проведення СІТ АлТ або алергеном ДП у хворих на АЗ (рис. 1) нами були окремо оцінені клінічні результати лікування осіб основної та контрольної груп при БА та АР. Вони виявились майже однаковими в обох групах і при обох формах АЗ.
З метою вивчення ефективності СІТ алергенами тарганів та ДП ми також вивчили динаміку змін результатів шкірних проб з відповідними алергенами (рис. 2 і 3). Так, після проведення СІТ АлТ у пацієнтів з БА і АР результати шкірних проб мали тенденцію до зниження. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб після 1 року проведення СІТ АлТ відбулося у 42,9% обстежених даної групи.
СІТ АлТ, за нашими даними, в меншій мірі вплинула на результати шкірних тестів з цими алергенами у осіб, що отримували СІТ алергеном ДП. Таким чином, проведення СІТ АлТ навіть вже через рік суттєво знижує чутливість до цих алергенів за даними шкірного тестування (42,9% в основній проти 15,8% в контрольній групах).
Оскільки АлТ входять до складу комплексного алергену ДП, ми оцінили також динаміку результатів шкірних проб з цим алергеном у хворих основної і контрольної груп. Відповідні дані наведені на рисунках 4 і 5. Після проведення хворим СІТ як АлТ, так і алергеном ДП вираженість гіперреактивних та виражено позитивних результатів шкірних проб у них мала тенденцію до зниження. В цілому зниження інтенсивності шкірних проб до алергену ДП після року проведення СІТ АлТ відбулося лише у 21,4% обстежених даної групи.
У пацієнтів контрольної групи, які отримували СІТ алергеном ДП, ця тенденція була значно помітнішою. Так, у них статистично достовірно в 3 рази зменшилась частота гіперреактивних реакцій на алерген ДП і в 1,5 раза – частота виражено позитивних реакцій завдяки їх переходу в категорію позитивних та сумнівних. Отже, проведення СІТ алергеном ДП також вже через рік призводить до суттєвого зниження ГЧ до відповідних алергенів за даними ПТ (21,4% в основній проти 42,1% в контрольній групі).
З метою оцінки ефективності СІТ алергенами тарганів та ДП ми також визначали рівень загального IgE сироватки крові хворих до та через 12 місяців після 1-го курсу лікування алергенами. Так, до проведення СІТ в основній групі у 61,3% хворих рівень загального IgE був підвищеним незважаючи на стан ремісії АЗ. Майже аналогічні результати були отримані нами і при обстеженні осіб з контрольної групи, серед яких рівень загального IgE був підвищеним у 66,7% обстежених. Після проведення СІТ АлТ або алергеном ДП підвищений рівень загального IgE сироватки крові знизився до норми лише у 26,3% пацієнтів основної та у 22,2% хворих контрольної групи. Крім того, у 15,89% осіб основної та у 11,1% контрольної груп нормальний до проведення СІТ алергенами рівень загального IgE став через рік вищим норми. Отже, цей показник навряд чи можна використовувати з метою оцінки ефективності СІТ алергенами.

Безпечність специфічної імунотерапії алергенами
Важливе місце при проведенні СІТ алергенами займає проблема її безпечності. Під час проведення СІТ ми не спостерігали жодної тяжкої місцевої або системної реакції на введення алергенів, а нетяжкі побічні реакції виникали однаково часто при проведенні СІТ АлТ і алергеном ДП. Так, лише у 7,1% пацієнтів основної (СІТ АлТ) та у 10,5% осіб контрольної (СІТ алергеном ДП) групи був відзначений розвиток легких місцевих побічних реакцій у вигляді гіперемії шкіри, локального набряку та свербежу в місці ін'єкції, які не вимагали проведення спеціальних медичних заходів. Крім того, нами спостерігався один випадок легкої системної реакції (закладений ніс, чхання, нежить) і один випадок системної побічної реакції середньої тяжкості (утруднене дихання, сухий кашель, кропив'янка). Отже, загальна кількість випадків побічних реакцій в наших спостереженнях становила 9,5% при проведенні СІТ АлТ та 13,2% при застосуванні алергену ДП. Слід додати, що розвиток цих реакцій не перешкодив подальшому проведенню СІТ алергенами.

Висновки
1. Проблема алергії до тарганів у хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт є сучасною і актуальною. 
2. Для діагностики алергії до тарганів у хворих з алергічними захворюваннями слід проводити шкірний прик-тест з відповідними алергенами.
3. При виявленні підвищеної чутливості до алергенів тарганів хворим показане проведення специфічної імунотерапії цими алергенами. 
4. Специфічна імунотерапія є достатньо ефективним та безпечним методом лікування хворих на бронхіальну астму та алергічний риніт з алергією до тарганів. Цей метод добре поєднується з фармакотерапією і може проводитись в амбулаторних умовах під контролем лікаря-алерголога.

Комментарии к статье